Мала Азія: Прощання з Царгородом, Бруса, сходження на Олімп та Троя

(—) Кум-Кале. Біля самого гирла Сімоїса ("). Частина теперішнього берега не існувала під час Троянської війни: вона складена з наносного піску і землі, принесених течією річки; отже, треба йти близько півверсти далі по землі, щоб визначити місце Грецького табору і окопу. У мене були з собою «Іліада» і «Подорож у Троаду» Шевальє. З такими путівниками непростимо було б заблукати. У Шевальє все так вірно описано, що, здається, живеш посеред героїв, оспіваних Гомером, і бачиш битви, про які він оповідає. Долина, що простягається переді мною, між пагорбом біля Кум-Кале і берегами Імвриса, неодмінно те місце, де стояв Грецький флот. Пристань надійна, і в ній зручно було, за тодішнім звичаєм, витягати кораблі на берег. Окоп, влаштований перед ними, захищав їх: він спирався правим флангом на висоти, що обмежують з цього боку долину і закінчуються Сігейським мисом; лівий фланг був біля гирла річки, або, ще ймовірніше, за річкою, так що вона залишалася всередині табору, який упирався в Ротейський мис. Окоп та палісад оточували табір. Праворуч від нього були гробниці Ахіллеса та Патрокла: я їх бачу! Ось кургани, що позначають місця, і понині звані їхніми іменами... Граф Шуазель розривав Ахіллесів курган, і раптом засумнівався, не знаю в чому. Він подумав, що це курган над труною Феста, підлого улюбленця нелюда Каракалли, який надумав вшанувати його пишним похороном, наслідуючи влаштований Ахіллесом своєму другові Патроклу. Але пан Шуазель міг би збагнути, що Олександр Великий приносив жертви на гробниці Ахіллеса і вшанував її святкуванням, і що не можна було імператору Каракаллі не знати її місця. Він, мавпуючи велику людину, також вшанував прах героя, а потім уже хотів, як Ахіллес Патрокла, поховати і свого підлого друга. Але Геродіан саме каже, що поблизу Ахіллесової гробниці тільки спалили тіло Феста на вогнищі, і попіл його зібрали в золотий ковчег, який відвіз потім імператор. Після цього ясно, що тут Фестового кургану немає, а цей — Ахіллесів, той самий, на якому приносив жертву Олександр і потім Каракалла.