Турецьке адміралтейство, яке називають тут Терсана, збудоване на березі Золотого Рогу, або пристані. Селім III почав заводити флоти; за нього збудували доки і влаштували все потрібне для кораблів. Тепер адміралтейство велике й оточене високими стінами. У ньому є магазини та казарми на безліч робітників і невільників. Тут Капудан-паша користується необмеженою владою. Коли Гассан-паша обіймав цю посаду за султана Абдул-Гаміда, він посилив флот і значно збільшив кількість кораблів. Він ніяких наук не знав і нічого не розумів у морській службі; але маючи при собі французьких інженерів, Леруа, а потім Лебрена Сент-Катеріна, який після перейшов на нашу службу, встиг дуже вдосконалити цю частину. Тепер у султана кораблів багато: не можна не віддати належне їхній красі, охайності та стрункості; блиск бронзових гармат, широкі червоні прапори, все це вміє справляти прекрасний ефект. Красива форма кораблів, особливо 130-гарматного «Махмуда», на якому майорить генерал-адміральський прапор, дивує європейських морських офіцерів. Один корвет побудований в Америці, але найкращі кораблі — у Константинополі, під керівництвом французьких, англійських та американських інженерів. Зізнаюся, мене дивує це постійне зусилля оттоманських государів утримувати флот! І як завжди знаходили вони кошти для цього! Після Лепантської битви, після спалення всього їхнього флоту під Чесмою, нарешті після чотирьох нещасних експедицій проти греків і цілковитого знищення Наваринського флоту, при розладі фінансів, знову виникла грізна армада, що носить прапори трьох адміралів! Це, звісно, розкіш, абсолютно марна, і для Туреччини зайва. Без матросів, без боцманів, без офіцерів, відколи не стало матросів зі Спеце та Ідри, який може бути флот! Тепер ловлять і женуть силоміць на кораблі всякий збрід із константинопольських вулиць, і тримають на службі, доки скінчиться кампанія; потім кожен повертається до своїх занять. Офіцери або нічого не знають, або знають дуже мало, і практики ніякої не мали: жоден секстанта в руки не брав! Про адміралів і говорити годі: відомо, що їх здебільшого жалує султан зі своїх царедворців; рідкісний із них, до свого призначення, сходив коли-небудь на корабель. Додайте ще, що на кожному кораблі подвійний, а часто й потрійний комплект людей, на випадок чуми, що майже безперестанку лютує у флоті, і від того тіснота, безлад, неможливість маневрувати; ніхто не знає навіть свого місця. Такий флот, при першій зустрічі з ворогом, хоч би які хороші були кораблі, неминуче повинен загинути. Не раз намагалися мати іноземних офіцерів; але турки не терпіли вчителів-гяурів, а командирів не хотіли й бачити. Тепер жодного іноземця не залишилося. Істинним друзям Його Султанської Величності залишається бажати, щоб флот його ніколи не вступав у бій з ворогом.
Стародавня Візантія, чотирнадцять частин міста, Пера, дервіші та чума
сторінка 84/185