Головна пристрасть Хозрів, непомвряючи скупість. Султан, знаючи це, пожартував над ним, не так давно, дуже кумедно. Він подарував йому прекрасний дім на Босеор, давно конієскуваний у Арманіна і запущений. Сераскир відправив будинок, і прибрав його розкішшю, зі смаком; відкрив у гір нові тераси для садів, провів води, влаштував лазні та Фонтани, і коли, все було скінчено, запросив Султана, бажаючи показати, як високо цінувати він його подарунок, для прикрашання якого не пошкодував нічого. Султан був так захоплений цими покращеними, що, відлаваючи повну справедливість смаку старого скуповування, взяв собі назад його будинок! (З тв. Г. Базилі.) О шостій з половиною години, я, зі своїм перекладачем, відправився на Каїк в Константинополь. Переправившись через пристань, я взяв верхового коня і поїхав тихенько в старий Сераль, нині Сераскирський палац. Там, здається, на мене чекали: четверо чи п'ятеро Турок стояли біля ганку, і коли я подьхаль, вони підійшли тримати мені стрімко. Я сліз із коня, і, за умовно, відпустив коней і слугу мого додому. Мене проводили по ліжницях до першої кімнати, де нашіль я людини чотири військові. Коли я ввійшов, вони встали, н одан з них похазали мені двері, а стоячий біля арап відчинив її. Друга кімната була велика, довга зала, вистелена килимами до половини; у кутку стояв болиця диван. Я дізнався поелб, що У цій кімнаті, вранці, Сераскир приймає прохання і дає ауденці. Тут кілька людей похилого віку сиділи на килимі і щось писали. Я почекав з хвилину, поки вищіли до мене чиновник і попросив йти далі. Сераскира. Він стояв, спершись на полички з паперами, і тримав один папір у руках. Він побачив мене кілька кроків на зустріч. ДвБ соеи і н5кілька крісел, обитих штоеом, обидва, два дзеркала, належали Європ; належало Азі. Коли ми сіли на одному дивані, нам подали трубки; Помовчавши з хвилину, Хозрев сказав мені, що бачив мене в Клат-Гані, у Султана, і це, при першому погляді, внд мій привернув його увагу і прихильнив до дружби. Знову півхвилини мовчання; І ослБ цього він запитав: чи пиву я якась порузеня від мого Государя, і якщо нмею, то він пропонує своп послуги, і готовий сприяти мені в чому тільки може. Я відповідав, що служив 40 лЪт, але тепер від служби звільнений; доручень ніяких не маю, а подорожую з цікавості; в Константинополь же приїхав єдино бачити Государя, перетворювача Сходу, нині живе в 0особливої дружби з мопм Государем. Але думавши трохи, Хозрев сказав: «Так, звичайно в дружбі, що не кажи верби.» — А що ж вони творять, Сераскире? — Що нам не повинно дуже покладатися на вас, що ви нині друзі, а завтра ні. Тут він розім'яліючи і додав: «брехати не заборониш!». — Ці люди, Сераскире, або зовсім не знають нашого государя, або обмовляють. Наш Государь такий великий, що Йому немає потреби запевняти в тому, чого Він не думає. Його слово закої, і Він його не зраджує. Я здогадуюсь, про яких людей ви кажете. Скажіть: ці друзі допомогли вам проти бунтуючого Магомета-Алі? Ні, вони продавали йому кораблі, гармати, снаряди. — У них один Бог: корисливість — продовжував я — іншого вони не знають. Торг, дохід, ось єдина цБль їхньої політики. Наш Государ понад усе це: честь, великодушність, і народне блого, ось предмети Його помислів!! Завоювання були б легкі Йому, але вони Йому не потрібні і Він про них не думає. власник майже третини земної кулі не має потреби в нових праобртьєвшіх; вони обтяжать Ехо більше, що принесуть йому користі. Дружбу свою до Султана Він показав на діло: щонайменша небезпека постала від бунтівників ваших, як Флот Його і військо з'явилися в розпорядженні Махмуда. Один відблиск російських багнетів усунув Ібрагіма і припинив війну. Ось дружба, Сераскире, і безкорислива ще — Хозрев сказав мені на це: «Ви правдиву правду гозоріть! Государ Руський великий, і Султан наш Його шанує і любить. Якщо коли вашому Царю вужа буде, Султан готовий допомагати. 'Тут увійшли слуги і прийняли слухавки; друге подали каву. За кохеєм Сераскир запитав мене, чи довго я пробуду до Константинополя, і я хотів надіслати каваса (), щоб я міг вільно всюди ходити. Подякувавши його, я відповідав, що вважаю пробути тут ще діл три, і побду в Ніхомідіо і Брусеу. «Єки» (добре) казав він. «Це дуже до речі: туди Фдет у цей час Ахмет-Паша; я доручу вам йому, і він вас там пригощатиме». Тут Хозрев хльонув долонями: всі, і навіть товкмач, вийшли геть ("). З'явилися інші служителі, зі срібними рукомийниками: один кинув мені на плече тонкий кисейний рушник, вишитий по кінцях золотом, підніс лахань і полиль на руки рожевої води; Сераскир дБлаль те-же, тільки набагато триваліший за мене. але пронизливо його показувало, що він повинен бути Грек, вли Етальхнень. вийшли, друге поставили між нами, на тому ж диван, на якому ми сиділи, низенький чинаровий столик, і арап приніс на голів велику медну страву, на якій було тарілочок з десять різних страв. Мн подали черепахову ложку. Як давно звичай до східних трапез, я не важко, і, після свого господаря, брав руками с. деяких тарілок страва. Перший сервіз не простояв хвилини перед нами; його винесли і подали інший. Здається за другим сервізом, Сераскир зім'яв у своїй долоні пилаву і подав мені. Хоча мені й не дуже це нолюбилось, але знаючи, що він хотів показати мені уважне і ласку, я шанобливо прийняв шматок і сбл. Не буду тут описувати страв: їх було близько сотні. Я сів смажену перепілку, яку роздирав руками, шматочки три кебаби, та кілька листкових пиріжків з варенням. Коли мовчазна трапеза наша закінчилася, нам подали знову вмитися, так само як перед обідом; обкурили нас алодм, і слуги вийшли: ми з Сераскиром залишилися одні. 'Тлумача не було, отже я по неволі мовчав; Сєраскір теж; але він не зводив з мене очей, і швидкий погляд його, здавалося, проникав у мою нутро. Тут розпочалася сцена, якої я ніколи не забуду. Хазяїн знову лясне долонями. Увійшов арап: у правій руці він тримав два золоті келихи, а на лівій було надіто срібне відро з янегом у якому таїлася пляшка; по знайомій мені Формбія, відразу дізнався я присутність шампанського вина. Вимірявши очима келихи, я побачив, що кожен легко вмієти звичайних шампанських чарок шість. Поставивши перед нами келихи, арап наповнив їх вином; воно мало пінилося, відтак його помістилося більше. Сераскир одразу взяв свій келих, і, хитнувши головою, сказав мені чистою російською мовою: годі! Я мало не зареготав; але на щастя утримався, і поважно повторив йому: годі! Він усміхнувся, і справді вихопив разом увесь келих до суха. Я наслідував його приклад, і коли осушив свій келих, то перекинув його вгору дном. Він сказав мені тоді: ліки, пеки (добре, добре), і велбл налити інакше. Я ходило поороол, не закликай багато пити; але подумав, що ще винесу проти 80-ти літнього старого, і наважився не відставати від нього. Випили інакше; знову: пеки, пеки! Після цього Хозрев задремад; арань вийшов і відразу повернувся з новою пляшкою. Вино було чудової доброти, здається Сгеталь гозё. Я ще не відчував ніякого охмелення, і вирішивши, у свою чергу, викликати Сераскира на бій. Ой продовжував спати; я вказав арапу на келихи; він послухався і налив нам знову вина. Хозрев глянув, і бачачи у мене повний келих, посміхнувся. "Тоді я сказали йому: жватим! Він зареготав, сказав: пеки, і випив зі мною послідний келих. Тут він не на жарт заснув. Арат вийшов, а я, почекав небагато, і вважаючи, що господар мій крБіко спить, почав підійматися, щоб лиш мені знак, щоб залишити його в я; не йшов, хльонув у долоні, і коли ввійшов слуга, наказав покликати толмача, який стояв за дверима, бо відразу з'явився йому Сераскпу, щоб сказати йому, що він просить мене залишитися в нього до ранку, що ти пізно, та вулицях темно; палат. Я відповів, що охоче виконаю волю його, але вона торкаюсь тільки, щоб не стривожилися, бо мені вдома, і не поставилися б про це нашому Посланнику, який, не бувши мною попередженням, не знатиме що подумати, Сераскир відповідав: плекати, певні, я пошлю в дім ваше пекло. Тут, подякувавши йому за частування, і просячи продовжити прихильність до мене, я побажав йому доброї ночі і поплелівши з кімнати; йшов досить твердо, тільки голова трохи паморочилася. Мені приготовлена була маленька кімната, гдБ, на м'якому дивані, лежала левова ксжа, а в узголів'ї саєянні подушки. Невільник зняв з мене чоботи, Фрак, і, коли я ліг, покрив мене тонким кисейним покривалом від мух. Я скоро і крФіко заснув. Ранком рано, коли я просувся, той же невільник подав мені вмитися, і потім приніс каву. За ним увійшов учора тлумач, запитав мене від імені Сераскира про здоров'я, і коли я хотів йти сам до нього, подякувати за частування, він сказав мені, що Хозрев вже давно сидить у Дивані, приймає прохання і дає авденщі; що він доручив йому просити мене не похвалитися, і це іграшка і проводжаті для мене готові. Я далеч 40 тшастрів бакчиза невільнику, що служив мені, розкланялі з толмачем і відправився додому. Мене провели якимось коридором, на маленький ганок, і я вийшов зовсім не на ту вулицю, якою напередодні праБхал. Тут чекали мене два Турки. Один, з великим палицею, пішов попереду, другий шель поруч зі мною. Досить довго кружляли ми по невулках, і всі зустрічні шанобливо відсторонювалися, Нарешті ми вийшли, через Балук-Базар, на пристань, де чекала мене Сераскирська шлюпка. Там годій узяв мене під руку і обережно звів у шлюпку; Провожаті, також отримавши бакчиза (") 10 шастрів, розкланялися і залишилися на березі. Коли ми відвалили від берега, стоячий на носі човна Турок почав щось (°) Тут без бакчиза нігаБ кроку не можна ступити: збль-ли в човен, вилізли-у-ли з ли, чи виходили-ли з ли, чи вирушили з човна? везв6 давай гроші, звичайно, по десять п'яетрів, як я плазу Хозревихь слугам; протилежної нам пристані, сішіли піти, так що на мьете не залишилося ні одного з них Зишед на берег, я дав гребцям 25 шастрів: вони, здавалося, були дуже задоволені моєю щедрістю. квартирз, а невільники йшли переді мною ібшком, до самого будинку. Трактирщик мій господар, і мої люди, давно в страх і здивування чекали мене біля дверей: вони зраділи, коли побачили мене на багатому коні, живого і здорового. Давши ще 45 шастрів бакчиза сераскирським конюхам, я відпустив їх додому, і пішов до себе, писати реляшю свого похожденля.
[фрагмент нечитабельний у скані першовидання]
Не багато залишається мені описувати