Я доручив пану Комідасу приготувати до раннього ранку верхових коней з провідниками. Наступного дня ми вирушили в Галату і пішли на вежу. Вона побудована генуезцями, коли вони володіли тутешнім передмістям. Піднімаючись сходами, я дуже втомився, хоча сходинки досить зручні і вежа розділена на три чи чотири поверхи, і в кожному з них є простора кімната, де можна відпочити; але нетерпіння моє видертися на самий верх було таким великим, що я майже не зупинявся. Звідти я побачив увесь Константинополь, навіть увесь півострів, на якому він побудований: дуже ясно видно Принцеві острови, більшу частину Босфорської протоки, а під ногами передмістя Топхане, Галата, Пера і пристань. Ніде у світі не можна побачити подібного видовища! Я згоден з герцогом Рагузьким, який каже: «Якщо і тепер краєвид цей такий чудесний, то чим же він був, коли простір цей вкривали пишні будівлі, просторі й чудові палаци! Тепер від них і залишків немає! Не тільки палаци не встояли проти дії століть і рук людських, але й руїни впали під їхніми об'єднаними силами. Те небагато, що ще існує і показує давню могутність і минулу пишність, сховано тепер від променів сонця: і це треба відшукувати під землею! Усе, що на поверхні, куди не гляньте, побудовано з дерева: це неосяжна безліч халуп, які можуть бути знищені від однієї іскри! Ці розписані та прикрашені будинки — лише тимчасові та неміцні притулки. І так справедливо сказано, що турки лише кочують у Європі». Мені нічого не залишається додати до цього справедливого опису.
Я довго насолоджувався цією панорамою Константинополя, але мені треба було ще багато чого побачити. Ми зійшли з вежі, і я подався до пристані. Переїхавши в човні на той бік пристані, ми сіли на коней і, маючи намір об'їхати навколо стін усього міста, виїхали у ворота Егрі-Капу (Косі ворота). Тут хочу я описати давні й нинішні найменування всіх воріт, перш ніж стану говорити про стіни міста.
До взяття Магометом Н Константинополя, в ньому було 3 воріт: з них 3 відійшли до Марморного моря, 12 на пристань, і 48 на тверду землю. Більша чайка цих воріт закладена і тепер не існує; але які оетались, ТБ' здебільшого зберегли найменування, відповідні стародавнім, тільки Турецькою мовою. Почнемо опис залишених 7 воріт, з 48 відпиралися на тверду землю, з того міста, де ми тенер знаходимося, тобто з кута від пристані.
Перші називалися в давнину Асиклопорт, пли Ксилокеркон: вони прилягали до Влахеряського кварталу і палацу; біля них була тоді лікарня. Вони дотепер зберегли свою назву.
Другі, Егрі-Капу (Косі), в які я виїхав, у давнину Харисійські; вони стоять на колишньому місці.