Від Массандри до Ялти, версти дві, їдете все під гору.
Ялта нині містечко. У ньому досить спокійна пристань, і пароплави, що літають з Одеси до Керчі, а з Керчі до Одеси, зупиняються тут двічі на тиждень. Це дуже вигідно для мандрівників, яким потрібно вирушити на південний берег: вони можуть прямо плисти в Ялту і звідси вже продовжувати шлях сухим шляхом, уникаючи стомливої та поганої дороги через Перекоп та степи.
Ялта, без сумніву, незабаром буде значне і багате містечко. Прекрасна долина її рясніє водою: дві швидкі річки протікають нею і впадають у море; при верхів'ї однієї з них знаходиться знаменитий водоспад Учан-Су (Летуча вода), що падає з прямовисної скелі, що має більше десяти сажнів висоти. Рано навесні та після великих дощів маса води дуже велика; в інший час струмок цей незначний. У Ялті будується соборна церква в ім'я святого Іоанна Золотоустого на пагорбі Полікур; будуються готелі, лавки, митниця та безліч красивих приватних будинків.
У Ялті я сів у візок і, не зупиняючись, проїхав повз багатий маєток, також Ореандою званого і належить Графу Вітту, через Лівадія Графа Потоцького, прямо в Кореїз, до сестри моєї Княгині Ганні Сергіївні Голіцина. Серце моє билося від радості при думці, що через кілька хвилин я побачу дорогу мені людину, з якою не бачився стільки років, і можливо — востаннє!
Нарешті я у Кореїзі! Нарешті я обіймаю сестру, друга, якого ніколи, на жодну хвилину не переставав любити! Не знаю, для чого наша уява малює нам завжди улюблених осіб такими, якими ми їх залишили? Моя сестра дуже змінилася: літа і праці поклали на неї свій друк; але душа її залишилася та сама — чиста, піднесена, шляхетна. Вона присвятила себе цілком відокремленому, істинно християнському життю, молитві, благотворенню та читанню священних книг. Її будинок — притулок миру, спокою та душевної тиші. Я давно не був такий щасливий! Ми пробігали спогадами нашими колишній час, говорили про наших спільних друзів, знайомих, про події, в яких брали участь у бурхливі роки нашої молодості. Вона слухала мене з увагою і лагідністю, але думки її вже ширяли вище земних суєт: скільки поневірянь ще треба мені пройти, скільки випробувань витримати, допоки я з нею зрівняюся!
За столом я відновив знайомство з нерозлучною подругою сестри моєї, поважної та доброчесної Баронесою Беркгейм. Вона нещодавно втратила матір, знамениту Баронесу Крюденер, яка померла в Карасубазарі, і знайшла в Кореїзі тиху гавань для скорботного серця свого. Тут же була чарівна і розумна жінка, пані Сабанська, яка гостювала у сестри. Бесіда наша була жива, невимушена і сповнена душевної теплоти.