24-го армії рушили до річки Бельбек і, знайшовши росіян на позиціях на її правому березі, вони зайняли місце ліворуч, таким чином повернувши російські батареї, і англійці зайняли село Бельбек на ніч.
Союзники були тепер у радіусі чотирьох миль від Севастополя, і, ймовірно, в обох арміях не було жодної душі, за винятком командувачів і тих, хто їм довіряв, які не передбачали, що північний бік фортеці стане об’єктом атаки. Місце, спочатку вибране для висадки, лінія маршу після битви на Альмі та багато інших обставин разом свідчать про те, що такий план операцій є найбільш вірогідним з тих, що були прийняті двома генералами, і справді не без підстав вважають, що обраний курс був частково результатом ретельної розвідки укріплень по цей бік міста. Відомо, що вони самі по собі були сильнішими, ніж ті, що на півдні, і під час спостереження виявилося, що вони ще більше посилилися, оскільки висадка союзників у Криму, здавалося, вказала ворогові напрямок атаки, якого вони повинні були боятися. Отже, будь-яка спроба з цього боку неодмінно супроводжувалася затримкою та втратами, а гирла Катчі чи Бельбека не забезпечували настільки надійного кріплення, яке могло б виправдати їхнє використання як базу для оперування.
цій у разі тривалої облоги. З іншого боку, укріплення на півдні мали менш грізний характер і мали бути навіть меншими, ніж це довела подія, тоді як відомо, що Херсонес мав гавані, починаючи з Балаклавської, яка давала притулок для кількох суден, навіть більших, ніж те, що вимагається для такого великого підприємства. Деякі подібні міркування, мабуть, визначили марш на Балаклаву, рух, чия сміливість задуму була дорівнювана лише розважливістю її виконання та вдачею, з якою ця страта супроводжувалася.
Цей великий фланговий марш, одне з найщасливіших стратегічних натхненників в історії, який у той час, коли він був здійснений, був темою гучного та загального хвалебства, з тих пір впав у деяку ступінь немилості через передбачувану диспропорційність його результатів до сформованих очікувань. Це в кращому випадку нелогічний спосіб прийти до думки; але навіть за цим стандартом його можна справедливо захистити, оскільки, принаймні, залишається питанням, чи труднощі, затримки та лиха, які відзначали прогрес облоги на Півдні, не були б рівними, можливо, перевершеними тими, з якими Союзникам довелося б зіткнутися на Півночі.