Це картина спокійної краси та спокою, яка радше підсилюється, ніж применшується доказами, що всюди представлені оку, що тут, як і всюди навколо. Війна забирає ландшафт як свій власний. Лінива течія Черної, що втікає в блакитні спокійні води затоки; округлі обриси пагорбів, що м’якими хвилями тягнуться до самого горизонту; злива, що минає над східним маяком Інкерманна, і яка кількома ворсистими хмарами розбиває та знімає монотонність блакитного склепіння; — усе це контрастує, але все ж змішується, з твердішими формами батарей і земляних укріплень, а також із мальовничими, але значними клубами найбілішого диму, що то тут, то там виривається з їхніх гармат. Найважливішою з цих робіт, на момент виконання малюнка, була нова мінометна батарея, крайня праворуч, яка, як передбачалося, знищить не лише маякові батареї, але й кораблі в гавані. Остання частина завдання була повністю виконана, хоча й іншими засобами; і, мабуть, головний інтерес картини тепер пов’язаний із зближенням англійських бойових сил і російських батарей на північній стороні гавані, які надали тимчасовий і ненадійний притулок переможеним захисникам міста. Три з них показані тут; а саме два ліворуч, неподалік від західного маяка Інкерманна, і третій на пагорбі в центрі; але ланцюг оборони подовжується на захід, поки не закінчується у форті Костянтин.
Чорна вода, або чорна вода, отримала свою назву від млявого характеру її течії — східняки, як турки, так і росіяни, звикли всі повільні й каламутні потоки називати чорними, а ті, що течуть швидко, — білими. Коли доктор Кох відвідав Севастополь, він веслував вгору по Черній, яку він знайшов біля її гирла, цілком заслуговуючи такої назви, оскільки, як він стверджує, вона була наповнена каламутною, болотистою водою і забита очеретом і різними водними рослинами. Відчайдушний конфлікт 16 серпня, в якому росіяни виявили більше ніж звичайну впертість і зневагу до смерті, наповнив тьмяний колір води яскраво-червоними відтінками людської крові та перешкодив руслу течії незліченними трупами відданих людей, яких люті легіони Галлії кинули назад у річку від марної та безрезультатної атаки.
МОГИЛИ НА ВЕРХУ ГАВАНІ БАЛАКЛАВИ.