Гармати було встановлено з такою точністю, що за кілька годин бруствери «Мараелон» і «Редан» і фасад «Малакова», що дивився на наші окопи, були повністю розбиті, а вогонь цих робіт майже замовк. Було домовлено, що після відкриття вогню на другий день буде здійснено об’єднаний штурм, — такий намір характерно оголосив генерал Пелісьє в телеграфній депеші до свого уряду. «Сьогодні (6 червня) разом з нашими союзниками ми відкрили вогонь по зовнішніх спорудах, а завтра, будь ласка, ми їх візьмемо». Зовнішні споруди, про які так згадувалося, були, в першу чергу, Волинський і Селенгінський редути, побудовані росіянами і безуспішно атакувані французами в лютому, і які останні називали ^^Ouvrages Blancs;", потім Мамелон; і ще ліворуч Кар'єри. Дві перші з цих споруд випали на частку французів, тоді як остання мала бути атакована французами «Кожна з цих атак, — каже історик війни, — відокремлена від іншої крутим і скелястим яром; Атака Ouvrages Blancs відокремлена від атаки Малакофля ущелиною Карінінг-Бей, а атака Малакоффа відділена від атаки англійців ущелиною Карабельної. Ці ущелини незручно ізолювали атаки, але їхні прикриті місця дозволяли союзникам розмістити численні та потужні резерви, укриті від вогню противника». Вечір був обраним часом для штурму, оскільки все ще було достатньо світла, щоб війська могли бачити, що вони атакують, тоді як наближення ночі значною мірою уникало б їх впливу ворожого вогню, закріплюючись на захоплених спорудах.
Генерал Пелісьє, чиї депеші відрізняються не меншою чіткістю стилю, ніж точністю та повнотою деталей, так розповідає про роль французів: