під вогнем, перш ніж вони могли просунутися. У тилу ворог утримував кілька будинків по обидва боки яру, а далі корпуси людей були утримані в резерві, тоді як наступаючі війська піддавалися сильному вогню з садових і казармових батарей по обидва боки струмка, а також з розрядженої батареї на березі біля його вершини, багато гармат з яких, однак, на щастя, не було встановлено. У зв’язку з цими труднощами брава бригада рішуче наступала і, відігнавши ворога від будинків з обох боків, закріпилася в них. Отримане в такий спосіб укриття справді не робило їхнього становища завидним: постріл за пострілом лунав з ворожих батарей, руйнуючи будинки та ховаючи їхніх мешканців у руїнах. Полковник Бостон з 9-го полку після того, як галантно провів свій полк кладовищем, привів їх, щоб посилити групи в будинках. Напередодні, каже він, «виноград, каністра та шрот облетіли мене, як град; і для підбадьорення, щойно я підійшов до кришки однієї з будівель, з подивом виявивши себе в цілій шкурі, одна з останніх врізалася в будівлю, наче була зроблена з паперу. Тут, — додає він, — ми провели чотирнадцять жахливих годин, ворог в одну мить руйнував наші будинки круглими пострілами, ховаючи жалюгідних поранених під руїнами; потім кидав серед нас снаряд, який, на щастя, через м’якість землі проникав глибоко і, розриваючись, утворював лише воронки, достатньо великі для могили».
За цих складних і важких обставин поведінка військ була зразковою; їхнім єдиним бажанням було дозволити штурмувати місто, порядку, якого вони чекали щохвилини, не знаючи серйозних наслідків, які мали місце праворуч від них; втомлені, але нестримні, вони утримувалися в цьому безприкладно важкому становищі протягом довгих годин спекотного дня, і до кінця вечора це дозволило їм відчути полегшення. Їхній успіх, який за сприятливіших обставин можна було б обернути на найбільшу користь, навіть не був цілком марним, оскільки цвинтар остаточно залишався в наших руках.
Втрати з усіх боків під час цих атак були найсерйознішими: росіяни страшенно постраждали від вогню, який все ще продовжував виливатися в їхні густонаселені споруди після припинення штурму: втрати французів оцінювалися понад 3000 чоловік і офіцерів убитими і пораненими, а англійці становили 1535 чоловік і офіцерів hors de combat.
На ранок після штурму лорд Реглан і генерал Пелісьє попросили призупинити військові дії, щоб поховати своїх загиблих.