на стінах фортеці можна побачити довгий червоний дах ліворуч від дерева; це належить госпіталю, куди перевезли поранених росіян; а крайній ліворуч ледь помітний маяк, розташований на пагорбі, звідки його видно на значну відстань уздовж проток. Цей маяк стоїть на місці, де був розміщений стародавній Фарос, твір, який традиція приписує Мітрідату, і який сучасні греки називали Phauari Mitridati. Руїни старого фундаменту, який тоді був давно покинутий, все ще існували за часів Кларка; який висловлює жаль з приводу того, що робота такої важливості не використовується для суден, які під час навігації протоками були змушені триматися ближче до узбережжя Криму через брак води до середньої та азіатської сторони протоки. В результаті аварії були нерідкими, і їх повторення, ймовірно, призвело до відновлення маяка. У місті було небагато гарних будинків, і єдиною будівлею, яку можна було б відзначити, була грецька церква, побудована у формі хреста, з куполоподібним дахом, яка, будучи пофарбованою в зелений колір, як церкви в Севастополі, мала дуже живий і мальовничий ефект.
КЕРЧ З ПІВНОЧІ.
Кожен мандрівник, стародавній чи сучасний, який побував у Криму, присвятив значну частину своїх сторінок опису Керча — міста, походження якого втрачається в глибокій давнині, чиї мінливі події з періоду, коли історія замінює байки, мабуть, не мають аналогів у світових літописах, і чиї антикварні скарби не знайшли винаходу найсміливіших археологів у відстеженні. їх до свого джерела, оскільки вони висміюють зусилля найяскравішої уяви, яка б усвідомила багатство, чисельність, процвітання та могутність померлої раси, про існування якої вони так таємниче і водночас так сильно свідчать. Сукупне враження від славетних спогадів незліченних століть пробудило найпривітніші пера до непроханого красномовства та висіяло іскру Прометеєвого вогню з найхолодніших грудей: у «думках, що дихають, і словах, що горять» захоплені паломники до цієї освяченої часом святині згадували традиційну славу Босфорської імперії, перебували з любов’ю. про характер і кар’єру короля-героя, чия доблесть і чиї досягнення не змогли відвернути його раптовий і приголомшливий поворот долі, ані захистити його від підступної рани домашньої зради.
сина, що вразило його долею, яку він заподіяв собі. Витончена традиція, яка свідчить про те, що втомлений світом і розбитим серцем Мітрідат шукав і знайшов єдине земне місце спочинку, куди не можуть дійти збентежені амбіції, ані ошукані прихильності, під пагорбом, який носить його ім’я, і звідки він так часто був свідком, як його переможні легіони збираються для нового завоювання, керує і все ще керуватиме, незважаючи на суворе заперечення неприємної історії, безліччю беззаперечні віруючі.