Мис Херсонес розташований у крайній західній точці Херсонеса Гераклеотичного, а оскільки ця точка утворює також південно-західну окраїну Криму, від якої берег постійно тягнеться на північ, він, природно, був найбільш підходящим місцем для спорудження красивого кам’яного маяка, який є предметом цього малюнка. Страшні шторми, які проносяться над поверхнею Евксину в певні періоди року, а також густа й туманна погода, як правило, взимку, у поєднанні з суворим і обривистим характером значної частини узбережжя, роблять такі маяки, як цей, неодмінною необхідністю. Незабаром після флангового маршу з Балаклави маяк потрапив до рук загону наших моряків, які, знайшовши його в темряві, на свою велику радість змусили маяка висвітлити його.
Після цього він, звичайно, перейшов у володіння французів, які заснували свою базу для операцій у кількох бухтах, що відрізають Херсонес на заході; і, безсумнівно, відтоді служив неоціненним провідником для незліченного флоту транспортів, які коли-небудь відправлялися та поверталися, виконуючи свої безперервні доручення, щоб задовольнити гігантські бажання армії, яка перебувала за дві тисячі миль від дому. На передньому плані малюнку одне з цих суден, чия ексцентрична конструкція та оснащення відразу проголошують його турецьким кораблем, буксирується трьома екіпажами човнів, щоб отримати вихід і чесно стартувати.
Легкі ворсисті хмари, що пропливають повз півмісяць, здається, обіцяють шкливий вечір, а вже помітна брижість на воді передає нашому турецькому другові приємну інформацію про те, що вітрила, які він уже починає розгортати, не будуть бездіяльно плескатися об щоглу через відсутність бризу. Невдовзі маяк залишиться далеко позаду, а його підбадьорливе й захисне проміння зануриться за далекий обрій; але тим не менше
«Стійкий, спокійний, непохитний, однаковий
Рік за роком, крізь всю тиху ніч, Горить вічно той невгасимий вогонь, Світить тим невгасимим світлом.
Воно бачить океан до застібки за пазухою
Скелі й морський пісок із поцілунком миру;
Воно бачить, як дикі вітри піднімають його в своїх руках, І тримають його, і трясуть, як руно.
Перелякані хвилі стрибають через нього; шторм
Вражає його всіма бичами дощу, І стійко проти його твердої форми
Тисніть великі плечі урагану.
Морський птах обертається навколо нього з гомоном
Крил, вітрів і самотніх криків, Осліплений і божевільний внутрішнім світлом.
Б'ється проти сяйва й гине.
Новий Прометей, прикутий до скелі,
Він тримає в руці вогонь Юпітера,
Воно не чує крику, не зважає на потрясіння, Але вітає моряка словами любові.
«SaU on, — сказано, — пливіть, величні кораблі!
І з твоїм плавучим мостом океан пролітає; Будь моєю, щоб охороняти це світло від усіх затемнень,