Читач, який знайомий із довготривалою та досі невирішеною суперечкою щодо краси Байдарської долини і чиї мандри не привели його до цієї частини Криму, буде вдячний за чудову можливість, яку надав йому містер Сімпсон, щоб самостійно визначити суть питання. Жодна книга подорожей по Криму, з якою ми знайомі, не фіксує враження її автора щодо місця, відвідування якого тепер стало традиційним обов'язком племені; і немає двох описів, які погоджуються один з одним. «Навіть долини Кавказу, — каже Паллада, — набагато перевершують це знамените місце». Кларк вважає, що це не витримає порівняння ні з багатьма прекрасними пейзажами Швейцарії, ні навіть із Норвегією та Швецією. Кох заявляє, що височини, які його оточують, неромантичні й тихі, тоді як Демідов так само відверто стверджує, що своїм характером стовбурової краси він завдячує високим і величним горам, які його оточують. Скотт звинувачує Кларка за його порівняння, яке він оголошує неспроможним, і, заперечуючи, що будь-яка з країн, згаданих Доктором, містить будь-яку долину, хоч би схожу на Байдарську, оголошує останню «прекрасною»; і Оліфант визнає, що розчарований Кримським Темпом, і наполовину натякає, що вважає Таврійську Аркадію позначенням більш улесливим, ніж справедливим.
У цьому важкому конфлікті думок ми не схильні ризикувати будь-яким власним судженням, і тому обмежимося переліком особливостей пейзажу, які митець вважав найбільш відповідними для ілюстрації свого погляду на предмет.