Мабуть, найяскравіший випадок розвідки стався, коли ескадрони англійської важкої кавалерійської бригади в супроводі 10-го гусарського полку, який нещодавно прибув з Індії, і чиї бронзові мужні обличчя, солдатська постава, мальовнича, але справна уніформа та арабські коні, надзвичайні вогнем і красою, об’єдналися, щоб утворити самий ідеал лицарства нації, пройшли через фатальна рівнина назавжди запам’ятається як сцена атаки легкої кавалерії 25 жовтня 1854 року. Земля все ще представляла сліди нерівної, але славетної боротьби — час від часу наполовину прихована високою травою або виринаючи в жахливому протистоянні з густих клумб солодких і вишуканих польових квітів, кожна пелюстка яких розповідала про бурхливе життя та красу, найбільше про смерть. огидна емблема, людський скелет, прикрашений, наче насмішка, декількома плямами червоної чи сірої тканини, що лише розрізняло його як друга чи ворога, своєю жахливою присутністю докоряли чудовій виставі, яка хизувалась уявним забуттям минулого, такого недавнього й такого скорботного, і суворим тлумаченням такого минулого такого сьогодення — забуттям, яке було лише уявним, бо хто може сказати, які гіркі спогади про їхніх героїчних і приречених товаришів, які невимовні прагнення до швидкого дня та справедливішого поля, на якому буде спадок слави та горя вони могли б додати сторінку всієї слави, непомітно причаївшись під шоломом і кірасою, коли важка кіннота їхала серед символів боротьби, яка надто ясно розповідала про долю «шістсот», або розчавлювала під своїми кінськими копитами ніжні квіти, що вкривали їхні непомітні могили? Нехай це знання буде назавжди поховано в їхніх власних лонах, і нехай Мир все ж навчить їх більш м’яким урокам, які може передати навіть подібна сцена, і щоб людство було позбавлене страшної розрахунку, яка була б вимагати, якби найдорожче бажання їхніх сердець здійснилося, і їм було дано зустрітися лише одного разу з ескадрами Росії та зблизитися з ними в шоці смертельного бою!
Кінцеві дні квітня були в основному видатними тим, що поступове згасання другого бомбардування, черговий гострий конфлікт між французами та росіянами перед Бастіоном дю Мат, а також огляд французьких військ у розширеному масштабі, проведений генералом Канробером, коли він скористався нагодою, щоб у дуже рішучий спосіб переконати своїх офіцерів у непереможній рішучості Франції та Англії мати Севастополь рано чи пізно і будь-якою ціною. 25-го числа в таборі викликала деяку цікавість і інтерес прибуття лорда Стратфорда де Редкліффа, англійського посла у Високій Порті, який із сім'єю залишався на театрі воєнних дій більше тижня.