до 400 футів, що від моря тісно межує з лівим берегом річки, тут закінчується, і утворює їх лівий, і повертаючи звідти навколо великого амфітеатру або широкої долини, закінчується на видатній вершині, де їх правий спочивав, і звідки спуск на рівнину був більш поступовим. Протяжність фронту становила близько двох миль. Поперек гирла цього великого отвору є нижній хребет на різній висоті, коливається від 69 до 150 футів, паралельно річці, і на відстані від неї від 600 до 800 ярдів. Сама річка, як правило, форсована для військ, але її береги надзвичайно порізані й у більшості частин круті; верби вздовж нього було зрубано, щоб вони не могли дати прикриття атакуючій стороні, і фактично було зроблено все, щоб позбавити нападника будь-якого виду притулку. Перед позицією, на правому березі, приблизно за 200 ярдів від Альми, є село Бурлюк, а біля нього частково зруйнований ворогом дерев'яний міст. Висока вершина та гряда, про які згадувалося раніше, були ключовими для позиції, і, отже, тут були зроблені найбільші приготування до оборони. На півдорозі височини та поперек її фронту була траншея завдовжки кількасот ярдів, щоб забезпечити прикриття від просування рівним крутим схилом пагорба. Праворуч, трохи відступивши, стояла потужна прикрита батарея, озброєна важкими гарматами, яка фланкувала всю праву частину позиції. У той же час артилерія була розміщена в точках, які найкраще контролювали прохід річки та її підступи в цілому. На схилах цих пагорбів, утворюючи щось на зразок плато, були розміщені щільні маси ворожої піхоти, тоді як на висотах вище був його великий резерв; Вважається, що загальна чисельність становить від 40 000 до 50 000 чоловік». Неможливо додати жодного слова до цього яскравого та ясного опису важкої крутизни, яку союзники мали здобути на своєму шляху до перемоги: майстерна рука очевидна в кожному штриху олівця. Ця рука тепер холодна в смерті; але справді сміливим і красномовним повинен бути історик, який намагатиметься володіти пером, яке випало з його нервової руки.
Домовленість, узгоджена командувачами союзників щодо нападу на цю сильну позицію, полягала в тому, «що маршал Сент-Арно повинен атакувати ворога ліворуч, перетнувши річку в місці її злиття з морем і безпосередньо над ним, і що решта французьких дивізій повинна рухатися на висоту на своєму фронті, тоді як англійська армія повинна атакувати праворуч і в центрі позиції противника».