Якби розум позбувся асоціацій руїни та спустошення, які неминуче супроводжують таку сцену, як ця, яка тут так яскраво представлена нам, не було б такого прекрасного видовища, як, безсумнівно, немає такого жахливого й піднесеного видовища, як видовище великої пожежі, яку можна побачити вночі.
Дивне блискуче світло, що проникає в чисту яскравість небес і засвічує зірки, відкриваючи кожну рису пейзажу з приголомшливою виразністю, і водночас одягаючи його найвідоміші форми в незвичайний вигляд; сама вода, чия холодна поверхня все ж віддзеркалює всеосяжне сяйво і, як лицемір пристрасті, удає палкість, яку вона не може відчути; чудове забарвлення та витончені звороти палаючого полум’я, коли воно поступово згасає у фантастичних хмароподібних масах диму, які полегшують і контрастують з ним; Вони разом утворюють сцену, на якій залюбки буде зупинятися погляд. Його суворіші та деструктивніші характеристики також не можуть збудити почуття, які, якщо й іншого порядку, можливо, глибші та сильніші від знаходження ближчого зв’язку та більш інтимної спорідненості з їхньою матеріальною причиною.
Нестримна сила, всепоглинаюча енергія, ненаситна жадібність стихії, яка, поглинаючи те, що вона охоплює, виснажує себе — вогонь, який посилює красу лише для того, щоб перетворити її на тліючий попіл, — пробуджують захоплення, яке, можливо, випливає зі свідомості, що в лютіших пристрастях людського серця існують їхні двійники, і що в одному з його найпотаємніших куточків. може бути прихованою іскрою, яка може запалити полум’я, таке ж незгасне за своєю природою та настільки ж смертельне за своїми ефектами.
Ті, хто з благоговінням і подивом дивився на підпал урядових будівель у Керчі, мабуть, не відчували почуття жалю через незнання того факту, що, якби трохи обдуманіше, їх можна було б врятувати. Так, однак, це було; і навряд чи можливо припустити, що влада схвалила б це повне знищення, якби було відомо, що Керч так довго перебуватиме під окупацією союзників.
Малюнок був зроблений з моря, звідки виглядав справді чудовий краєвид. Набережна по всій довжині була вкрита громадськими будівлями, жодна з яких не оминула полум'я. Будинок за купою дерев, що палав такою люттю, був губернаторським; та інші не менш важливі споруди привертають увагу глядача на величезну відстань, останньою видимою будівлею є млин, що належав англійцю на ім’я Платінг*. Темний контур гори Мітрідат, увінчаний холодними колонами Музею та могили Стамковського, утворює фон картини.
* Цей млин, який працював парою, був винятком із правила, яке щадило приватну власність; і було знищено внаслідок того, що російська влада активно використовувала його для перемелювання зерна.
ІНТЕР'ЄР ШТАБ-КВАРТИРИ ЛОРДА РЕГЛАНА.