Ця мирна й романтична сцена різко й природно контрастує з попередньою картиною, яка представляє велику частину того ж місця, служачи театром однієї з тих кровних боїв, у яких захоплення, викликане найвишуканішою красою природи, на деякий час призупиняється захоплюючим інтересом до акторів такої жахливої трагедії.
Дотримуючись течії Чемаї, від села Чергун праворуч на картині, глядач досягає ближчого з двох пагорбів, зайнятих сардинськими форпостами вранці 16 серпня. Відразу за ним розташований міст, яким акведук перетинає річку, увінчаний пагорбом, на який було спрямовано загін росіян, незалежно від тих, хто атакував міст Трактир, з наміром зайняти французьку позицію з флангу. Трактирський міст – останній, який видно в цьому напрямку. З цього місця річка в’ється в напрямку, де справжній напрямок майже на північ, до сміливої та мальовничої ущелини Інкерманн, через яку вона впадає в гавань Севастополя. Батарея, яку видно на вершині лівої висоти Інкермана, — це батарея Champ de Butaille, побудована французами після 5 листопада 1854 року. На крайній відстані видно плато, зайняте росіянами, Хутор Маккензі лише вказано на хребті, майже в центрі зображення, праворуч від телеграфу. Звідси можна простежити дорогу Маккензі-Фарм вздовж височини, звиваючись вниз по рівнині, яку вона досягає в точці за більш віддаленим Сардинським редутом. На рівнині нижче і трохи лівіше с
БАЛАКЛАВА,
Хутор Маккензі, село, біля якого знаходиться малий мамелон, на якому був поставлений передовий кавалерійський пікет сардинців. Перший план займають дві-три групи сардинських лінійних офіцерів і берсальєри, або стрільці — останніх легко відрізнити за мальовничими капелюхами, прикрашеними шлейфами з півнячого пір'я.
Долина Чорної чудова своєю пишною зеленню і численними і прекрасними польовими квітами, які навесні вибухають з усіх боків у найпишнішому рясті; в той час як з певними проміжками купи дерев, головним чином ясена колючого, полегшують око та урізноманітнюють пейзаж. Ту частину долини, яка оточує Чергун, Кларк віддає перевагу навіть хваленим пейзажам долини Байдар. Тут, в оточенні високих тополь, стоїть дивовижна багатокутна вежа, вкрита куполом, яка, за припущеннями того влучного і веселого мандрівника, була побудована як притулок для мешканців села в той час, коли Чорне море кишіло корсарами, які вторглися на узбережжя і спустошували мирні долини Криму.
БАЛАКЛАВА,
ПОКАЗ РОКУ.