Добре проголошувати ці факти голосно й чітко; і зберегти марне витікання дорогоцінної крові, попередивши, поки ще час, потенційних порушників миру у світі, про опір, з яким вони зіткнуться, і покарання, яке їм доведеться очікувати. Престиж, не менше ніж лицарство, є «дешевим захистом націй»; але, на жаль, протягом усієї цієї війни зусилля англійської преси, за деякими почесними винятками, здається, були спрямовані на те, щоб позбавити нас цієї дорогої, але неоціненної гарантії та представити нас світові як націю на останній стадії марноти та безпорадності; позбавлений адміралів, генералів або державних діячів; безплідний у владному інтелекті, нездатний до організації, розчавлений мерзенним кумівством і гниє під «холодною тінню» нікчемної аристократії. Армія, флот і вся система нашої адміністрації були піддані немилосердному осуду; майже кожен, чиє становище підносило його над масою, був заклеймований як шахрай чи дурень; і, що найгірше, найодіозніші та необґрунтовані порівняння були встановлені між англійською та французькою системами, і незмінно оберталися до дискредитації першої. Кожен наш недолік був збільшений, і кожне лихо зловживало: протиріччя цих односторонніх тверджень приходить, якщо воно взагалі колись виникає, надто пізно; і жахливу карикатуру сприймають від одного кінця Європи до іншого як вірну та вражаючу подобу англійців, намальованих ними самими. Порівняйте з цим розсудливу стриманість, розсудливе мовчання французів. Вони також мали свої невдачі в полі та свої лиха в таборі; чума, яка нищила нас, не пощадила їх; часом їм доводилося скаржитися на коротку пайки та недоліки управління вдома та за кордоном: але на ці рани національної гордості вони накинули привабливий плащ; і тіні, які на деякий час затемнювали хід боротьби, залишилися назавжди зникнути в блиску тріумфу. Їхня оцінка нас була водночас справедливою та щедрою. Вони дивилися на наших воїнів як на справжніх братів по зброї, як на ще одну частину однієї величезної армії, оживленої тими ж надіями, яка палає однаковою мужністю, спільним співчуттям у важку годину та неподільною славою в день перемоги.
Заради національної пристойності та самоповаги — в інтересах конституційного правління, раціональної свободи та необмеженої преси — заради справедливості по відношенню до тих, хто вільно проливає свою кров, захищаючи честь своєї країни, можна сподіватися, що в будь-якій майбутній війні, у якій суворим обов’язком Англії стане застосування певних самовстановлених обмежень, буде обмежено необмежене дозвіл газетної критики, якийсь пристойний резерв буде виявляється у зраді наших справжніх і уявних слабкостей тим, хто надто зацікавлений у збільшенні їх масштабів і перебільшенні їхніх наслідків.