І з розбитих шоломів виринув вогонь.
Частина сиділа, як скелі: частина хиталася, хати трималися на своїх місцях:
Частина котилася по землі, знову піднялася й потягла:
Пай'т спіткнувся, змішавшись із хлюпаючими кіньми..
З ударом на ударі прийшли коні і вершники,
Як приходить стовп електричної хмари,
Здираючи з дахів і всмоктуючи стоки,
І стежити за шампаном, поки він не вдарить
По деревині і бере, і хрипить, і тріскає, і розколює.
І крутить зерно з таким гуркотом, що земля
Вугри, а пастухи плачуть».
Перша лінія росіян отримала нестримну атаку прямо в центрі і прагнула, як величезна змія, що згортає свої величезні кінцівки, щоб перекрити і задушити свого ворога в фатальних обіймах; але марно: смертоносні складки розрізані в незліченній кількості невблаганною сталлю нападника, який, у той час як disjecta membra прагнуть із млявою життєвою силою возз’єднатися для нової оборони, виграв свій нестримний шлях крізь саме серце підтримуючих ескадрилей. Так благородно розпочату роботу було так само мужньо завершено, і поки ворог намагався згуртуватися від жахливого удару першої атаки, 4-й і 5-й драгунські гвардійські війська кинулися далі з силою стримованого потоку та з ентузіазмом, рівним лише ентузіазму їхніх славетних попередників, і за кілька хвилин перетворили перше збентеження російської кавалерії на повний і ганебний розгром.
«Таким чином, — каже лорд Лукан, — за будь-яких недоліків землі цим восьми невеликим ескадронам вдалося перемогти й розігнати кінноту, яка в три рази перевищувала їх чисельність і більше». і, можна додати, з втратою, яка була абсолютно нікчемною порівняно з отриманими результатами. До цього періоду, за винятком захоплення редутів, втрати, яку, ймовірно, можна було компенсувати до завершення битви, перевага була однозначно на нашому боці, і не було нічого, що передвіщало б катастрофу, яка має статися так швидко, і поряд з трагічним інтересом якої незначні події цього насиченого подіями дня втрачають порівняно незначущість.
О десятій годині гвардійці та горяни, що складали Першу дивізію, які отримали наказ, щойно в штабі стало відомо про загрозливі рухи росіян, прибули на рівнини, а незабаром за ними послідувала Четверта дивізія під керівництвом сера Джорджа Кеткарта. Кавалерія була тоді ліворуч від нашої позиції, протистоячи ворогу, легка кавалерійська бригада була на лівому фланзі вперед, а важка бригада в ешелоні в резерві, з гарматами праворуч; — Четверта дивізія зайняла центр — а Перша дивізія зайняла крайнє праворуч,