російська піхота, чиї щільно збиті колони марно намагаються втримати розріджену, але нестримну лінію своїх рішучих нападників. Боротьба вже стає рукопашною, і на передньому плані відбувається рукопашна сутичка росіян і гренадерів, які б’ють мушкетами та обмінюються багнетними ударами, наближаючись один до одного у смертельній боротьбі. Боки, спереду та всередині батареї густо всіяні мертвими та вмираючими з обох боків, а сірі шинелі, кашкети та ведмежі шкури, мушкети та спорядження лежать навколо в нерозривній плутанині. Хмари диму в центрі зображення вказують на жорстокий і безперервний стрілецький вогонь, який котиться вздовж ворожих ліній, поки він не згасає далеко біля підніжжя пагорба, де росіяни розмістили свою артилерію, підтягнуту до його вершини під час сприятливої темряви попередньої ночі. Снаряд однієї з цих гармат розривається в саму середину наших гренадерів, недалеко від того місця, де четверо солдатів несуть у тил на ношах офіцера, очевидно, важко пораненого. Справа мальовничі руїни Інкермана і спокійні води Черної, облямовані смугою затінених дерев, являють собою сцену мирного спокою, яка дивним і скорботним контрастом контрастує зі страшним видовищем спустошення і спустошення і з лютим буянням бурі людської пристрасті на полі битви.
Така яскраво зображена сцена не може не пробудити в кожному серці, не мертвому для добрих впливів християнського милосердя та любові до своїх ближніх, найщирішу тугу за завершенням, купленим такою дорогою ціною, — купленим кров’ю життя, вільно пролитою з тисяч благородних сердець, і болісними сльозами тих, кому кохані та втрачені були дорожчими за саме життя, — прагнення до миру, почесного, справедливого і тривалого, — не образа загиблих, але запорука щастя і безпеки для живих і для ненароджених поколінь, які благословлятимуть і плекатимуть пам’ять про героїв, які загинули, щоб отримати його.
«Мир! І більше не з його нахабних порталів
Вибух великого органу війни трясе небо, Але, прекрасні, як пісні безсмертних, Святі мелодії кохання лунають».
ШТАБ-КВАРТИРА ЛОРДА РЕГЛАНА НА ХУТОРІ КАРАГАЧ.
Група непоказних господарських будівель, з кількома низькорослими деревами перед ними, і вартовий, що крокує туди-сюди своєю монотонною такткою, позначає штаб британської армії в Криму. Зимове сонце відкидає слабкі тіні дерев на білі стіни будівлі, оживляючи загальний вигляд сцени.