Цей малюнок можна взяти як кулон до одного з першої серії цієї роботи під назвою «Балаклава, дивлячись у бік моря», і, незалежно від його великої художньої гідності, він цінний як неупереджене та безвідповідальне вшанування пам’яті покійного оплакуваного адмірала Боксера, офіцера, чиї віддані та невпинні зусилля на державній службі не змогли захистити його від приниження, яке одного разу періоду були відвідані практично всі особи, які обіймають відповідальні посади в Криму. Чудовий порядок і облаштування гавані, завдяки чому стільки найбільших суден розміщувалося в її вузьких межах, без скупчення людей чи плутанини, і зберігався вільний трап для човнів, що прямують від корабля до корабля, або суден, що входять і відходять; вода, яка в перші дні окупації загрожувала стати мерзеннішою, ніж Темза, і шкідливішою, ніж вигрібна яма, яку так ретельно оберігали від домішок, що майже нагадувала внутрішнє озеро; значні та широкі причали, терпляче та старанно споруджені з каменю, видобутого підривними роботами з твердої скелі — усі ці величезні та важливі вдосконалення відбулися завдяки невтомна діяльність і постійний особистий нагляд того вірного і сумлінного слуги суспільства, який, як і багато його колег по роботі, пожертвував своїм життям, виконуючи свій обов’язок перед країною, невдячності якої, хиткому породженню нетерпіння й омани, не судилося довго пережити своїх батьків. Без прихильності, прихильності чи перебільшення, містер Сімпсон розповідає просту, неприкрашену історію, правдивості якої він був очевидцем: і цей, найвеличніший пам’ятник, який тільки можна було встановити в пам’ять про адмірала Боксера, з однаковою силою виправдовує щирий суд друзів і ворогів. "Si monumentum requiris, circumspice"
МИС АЙЯ,
ПОГЛЯД НА ПІВНІЧ, У БІК БАЛАКЛАВИ.