На початку березня росіяни, захопивши мамелон, або пагорб у формі усіченого конуса, заздалегідь і ліворуч від вежі Малакова, швидко продовжили його окопи та озброєння. Цій височині, яка досі була відома англійцями як пагорб Гордона, а після укріплення названа росіянами Камщатським редутом, судилося зіграти важливу роль у наступних операціях облоги, і фактично її довго вважали як нападники, так і захисники як ключ до позиції. До 11-го в цій роботі було досягнуто настільки великого прогресу, що це вимагало найсерйознішої уваги з боку союзників, які негайно вирішили з найбільшою енергією штовхати свій спільний наступ у цьому напрямку. З цією метою англійці тієї ж ночі почали будівництво паралелі, щоб об’єднати праву частину нашої правої атаки з лівою частиною французів на Інкерманнських висотах, а наступного вечора наші союзники почали відповідну паралель зі свого боку, щоб здійснити задумане з’єднання. Кам'яниста природа ґрунту надзвичайно ускладнювала пошук укриття; тому протягом дня можна було досягти незначного прогресу, і процес обов’язково був повільним; але 17-го було встановлено зв'язок між французькими та англійськими окопами. Тієї ночі між французами та росіянами відбулася гостра і двічі відновлена боротьба за володіння кількома стрілецькими ямами перед Мамелоном, що дуже засмутило робочі групи перших: але результат був несприятливий для французів, і наступного ранку ями залишилися у володінні ворога. Стрілецькі ями, які, разом із іншими спорудженими напередодні різних частин оборони, зробили найважливішу послугу ворогу, перешкоджаючи нашій роботі, а також стримуючи наш артилерійський вогонь, описані містером Расселом так:
«Це прості виїмки в землі, обкладені мішками з піском, у яких є петлі для рушниць, і обсипані землею, викинутою з ями. Кожна з цих ям містить близько десяти чоловік. Насправді це маленькі форти або редути для наступальних дій проти обложників, озброєних рушницями замість гармат. Практика показала зробив людей, поміщених у них експертами, і, ймовірно, це підібрані постріли, бо їхній вогонь надзвичайно добрий, і якщо людина на мить показується над роботами перед цими ямами, у нього біля вух дзижчить маленький рій свинцевих шершнів.