Росіяни зайняли точні дистанції для свого вогню, які вони позначили цілями та постами, так що, коли передові полки досягли визначених таким чином точок, вони потрапили буквально в шторм ракет усіх видів. Яким би неймовірним це не здавалося, вроджена холоднокровність і презирство до небезпеки були в британському солдаті, що серед цього смертоносного граду, коли їхні товариші густо падали навколо них, було помічено безліч чоловіків, які жадібно шукали та зривали стиглий виноград, спокусливі грона якого рясно висіли на виноградних лозах, крізь які їм довелося пройти. Втрати, згадані в останньому абзаці, процитованому з Депеші лорда Реглана, були справді жахливими; але лише до того моменту, коли брава Легка дивізія справді увінчала висоту й укріпила редут, фізичне виснаження та чисельна слабкість змусили їх частково піти у відставку. 95-й полк, який стояв безпосередньо праворуч від 7-го, постраждав нарівні з легкою дивізією, і сумна доля двох його офіцерів, братів, які були розстріляні з інтервалом у кілька хвилин, є одним із найсумніших випадків в історії кампанії, але, на жаль,! аж ніяк не одинокий. «5-й, 30-й і 95-й, — розповідає містер Рассел, — на чолі з бригадним генералом Пеннефатером, який був у самісінькій хвилі бою, підбадьорюючи своїх людей, справді знову і знову зазнавали стримування, але ніколи не відступали у своєму прогресі, який був відзначений лютим стрілянищем Міні. 7-й стрілецький полк, очолюваний полковником Йе, був зметений. до п'ятдесяти років». «У захопленні батареї, — каже генерал Торренс, пишучи батькові одного з офіцерів, які там упали, — бідолашний старий Уельс (23-й) був першим. Їхня втрата була жахливою. Честер (їхній полковник), Вінн, Еванс, Коноллі, син моєї бідної сестри, Гаррі Анструтер, Батлер, Редкліфф. Янг, усі були вбиті мертвими в одну мить, і в межах 100 квадратних ярдів Еплтуейт (його смертельно боїться), Кемпбелл, Сейер, Батерст, поранені, залишилися недоторканими, і майже 200 людей вийшли з бою». Коня сера Джорджа Брауна, який був попереду своєї дивізії, підбадьорюючи людей, підстрелили під ним, і на мить його мали вбити.
Однак до цього часу герцог Кембриджський досяг успіху переправившись через річку, піднявся на підтримку, а блискучий наступ бригади піхоти під командуванням генерал-майора Бентінка відкинув ворога назад і закріпив остаточне володіння. Хайлендська бригада під командуванням сера Коліна Кемпбелла просувалася в дивовижному порядку й стійкості на височину ліворуч і у взаємодії з гвардією; і бригада генерал-майора Пеннефатера, яка була пов'язана з правою Легкою дивізією, змусила ворога повністю залишити позицію, яку вони доклали таких зусиль, щоб захищати та убезпечувати».