Весна 1855 року, експедиція до Керчі та штурм 18…

Зимові місяці 1854-1855 рр., хоч би якими були катастрофи, хвороби та смерть, і позначені, як неминуче має бути відповідний період кожного року в такому кліматі, клеймом бездіяльності, не були позбавлені своєї частки в підготовці блискучих успіхів Весни. «Повільні сумні години, які приносять нам усе зло і все добре від зла», принесли не лише золоті плоди цілющого досвіду, посіяного в необхідному невігластві та сліпій рутині та пожатого серед хаосу системи, що вибухнула; їхній курс у кожну мить виснажливої тривалості позначався стійкою й постійною тенденцією до досягнення першої великої мети експедиції. Ця мета ніколи не випускалася з уваги навіть у найпохмуріший період сезону, коли чисельність британської армії була зменшена до найнижчого рівня. Насправді небагато було днів, коли до парку облогового потягу та до накопичення військової амуніції не було зроблено якогось, хоч і невеликого, доповнення, готового до відновлення операцій. Ці майже непомітні частини поступово переросли в поважну сукупність, збільшуючись ще швидше, оскільки погода, кращі дороги, підкріплення і, нарешті, залізниця, примножували засоби транспорту в прогресивному співвідношенні, що дозволило союзникам у квітні розпочати друге бомбардування. Однак перед цією важливою операцією, фактичним початком другої кампанії, відбулося кілька подій, до яких у той час був притаманний величезний інтерес, і короткий ретроспективний погляд на які є важливим для повноти нашої оповіді. Поки армія в Криму боролася з холодом, дощем і грязюкою — з оголенням, нестатком і непосильною працею на похмурому плато Херсонесу, у громадській думці вдома поступово відбулася рятівна зміна. Велика впевненість у силі та престижі