Легкі драгуни, 11-й гусарський і 17-й уланський полк просувалися в наступному порядку: 17-й і 13-й йшли в ряду, 11-й і 4-й йшли на підтримку, а 8-й ще далі, утворюючи щось на зразок третьої лінії. Історію цього незрівнянного досягнення настільки промовисто й образно виклав містер Юсселл, опис якого ми ризикнули запозичити в іншій частині цієї праці, що ми задовольнимось тут цитуванням приватного листа офіцера, який був свідком звинувачення, і дозволивши лорду Кардігану розповісти своїми словами про вчинок, у якому настільки помітна участь була призначена йому самому.
Лист, згаданий таким чином, коротко, але вміло розповідає сумну історію:
«Наша важка кіннота здійснила чудову атаку на значно переважаючу чисельність і наїхала на ворога, який безладно відступив. До цього моменту серйозної шкоди не було завдано — редути було втрачено, але їх можна було відновити, коли було віддано наказ, який, як кажуть, був від лорда Реглана, щоб легка кіннота атакувала гармати, і на нього відповіли блискавки 800 шабель. Атака, як ніколи раніше відбулися, повели наших відважних товаришів за гармати (я думаю, що їх було двадцять), які вони захопили, вони помітили, що їх не підтримує жахливий вогонь піхоти, вони розвернулися, прорізавши всі перешкоди, і повернули 191 чоловіка з 800, які проклали шлях до перемоги, що, на жаль, обернулося катастрофою! Кавалерії більше немає».
«Це був гіркий момент, — говорить інша розповідь, — після того, як ми прорвали лінію кінноти в тилах їхніх гармат, коли я озирнувся й побачив, що крім нашої власної бригади немає підтримки, яка, ведучи в диму, розійшлася й ледь заповнила землю. Проте ми йшли далі й сподівалися, що їхні власні люди, які летіли, розіб’ють лінію ворога й заженуть їх у річку. Коли я побачив, що вони формуються вчетверо глибоко, я зрозумів, У цей момент одинокий ескадрон 8-го полку підійшов у хорошому порядку, тому що ми згуртувалися до них, і вони, обертаючись, кинулися на лінію, яку росіяни сформували в нашому тилу.