Невдала атака 18 червня, невдачу якої тепер зазвичай пояснюють ігноруванням бажання лорда Реглана щодо відновлення бомбардування на кілька годин того ранку перед штурмом, сильно підірвала його дух. Все ще страждаючи від шоку від цієї невдачі, англійський головнокомандувач зазнав втрати, яку він відчував найгостріше після смерті генерал-ад’ютанта Есткорта, офіцера, чия привітність у вдачі та доброзичливі манери зробили його всесвітньо популярним і до якого лорд Реглан мав тепле почуття особистої прихильності, поєднане з високою вдячністю за його неоціненні заслуги на Персонал. Генерал Есткорт був
ПОХОРОННИЙ КОРТЕД ЛОРДА РАГЛАНА. ' 89
похований 24 числа, коли лорд Реглан, який страждав на діарею, був надто хворий, щоб залишити свій дім. Він ніколи не повинен був кидати це знову. Однак спочатку ніхто не боявся за його безпеку; але 27-го йому стало гірше, і, хоча наступного ранку він трохи піднявся, він знову опустився ближче до полудня, а о пів на восьму вечора він помер мирно й без болю в оточенні членів свого штабу. Сум, викликаний його втратою, був загальним, глибоким і щирим.
Протягом довгого та почесного життя, яке значно більше ніж півстоліття було присвячено невтомній і сумлінній службі своїй країні, і в якому він виявив таланти найвищого рівня, його публічна поведінка була такою, що забезпечила йому повагу та довіру людей усіх партій, тоді як переможна витонченість його манер і вроджена досконалість його серця привернули його до душі всім, хто потрапляв у зону їхнього впливу.
На початку своєї кар’єри він був військовим секретарем із найвидатнішим капітаном епохи, і, отримавши таким чином у найпрактичнішій з усіх шкіл знання, які підходили б йому для виконання обов’язків командування, його великі здібності викликали повагу, прихильність, схвалення та навіть пошану його начальника, який, мало звикши покладатися на будь-який інший розум, окрім власного, завжди сприймав із особливою увагою будь-які пропозиції, що надходили від нього. Лорд Фіцрой Сомерсет.