План, узгоджений генералами союзників, був коротко такий: — Загальний штурм мав відбутися опівдні. Ця година була визначена як як більш сприятливий шанс захопити ворога, який звик до нас атакувати вранці, так і ввечері, зненацька, і як уникнення можливості наступу на лінії Чорної до настання темряви, коли російська армія в полі робить останні відчайдушні зусилля, щоб звільнити це місце. «Малаков», який тепер усіма було визнано єдиним ключем до всієї позиції, був великим об’єктом, який потрібно було здобути, але кілька інших атак мали бути здійснені по головних пунктах огородження, щоб відвернути увагу ворога й перешкодити йому зосередити свої резерви, а також щоб насторожити його щодо міста, звідки міст, що забезпечував його відступ, був перекинутий на північний бік.
Укріплення Карабельної мали штурмувати французи у трьох точках: ліворуч дивізія М'Магона мала штурмувати Малакойф і його редут; праворуч дивізія Дюлака — Літтл-Редан із Карінінг-Бей; а в центрі відділ Ла Моттеружа мав марширувати проти завіси, яка об’єднує ці дві роботи. Ці три дивізії мала підтримувати дивізія гвардії генерала Мелліне, причому вся сила з цього боку перебувала під верховним командуванням генерала Боскета.
Англійці повинні були атакувати Великий Редан у його виступі, і частини Легкої та Другої дивізій були обрані для честі штурму генералом Сімпсоном, оскільки вони так довго захищали батареї та підступи від цієї роботи, а також завдяки глибоким знанням землі.
Нарешті, ліворуч генерал де Саллес з Першим корпусом, підсиленим сардинської бригадою, мав проникнути через Центральний бастіон у глиб міста, а потім повернути бастіон Флагстая, щоб розміститися там.
Оскільки володіння Малакоффом будь-якою зі сторін рано чи пізно зробить інші роботи непридатними для іншої, було домовлено, що ані атака на Редан, ані центральний бастіон не повинні починатися, доки генерал Пелісьє не дасть сигнал, що французи є майстрами першої з цих робіт.
Попередні домовленості французів характеризували найпрекрасніші передбачливість і метод.
Траншеї були розширені в зручних місцях, щоб можна було без змішання утримувати всі атакуючі дивізії та резерви, і, оскільки було важливо приховати рух цих великих груп військ від ворога, хребти всіх комунікаційних ліній, що ведуть до передових місць d^armes, були підвищені скрізь, де існувала небезпека бути поміченими.