товсте велике пальто з сірого фризу, з поясами з того ж матеріалу, круглі плоскі шапки та світлі шкіряні черевики; фактично, просто уніформа людей, з якими ми билися під Тнкерманом; ніхто не мав шолома чи іншого спорядження імператорської гвардії. Ноші, які вони приносили, щоб винести своїх мертвих, очевидно, часто використовувалися для такої роботи, оскільки полотно було ідеально чорним і запеклим від крові. Один чи два були належним чином зроблені; решта були смужки полотна, незграбно прив’язані до грубих дерев’яних стовпів. Тіла майже всіх убитих належали дуже гарним молодим людям».
Невдовзі після третьої години перемир'я закінчилося, і білі емблеми миру, тимчасові й помилкові, які служили лише для того, щоб сильніше відобразити суворі реалії, які на такий короткий проміжок часу були перервані ним, були зняті з траншеї та батареї; і навіть коли останній помах їхніх снігових складок зник із погляду, залізні посланці смерті знову швидко літали з боку в бік, виконуючи свою зловіщу справу.
Це було найдовше поховання-перемир’я, яке відбулося під час облоги, і з цієї причини було обрано для спеціального опису кількома авторами, цитованих нами: читач також не залишить незадоволеним місце, присвячене події, яка не мала прямого впливу на хід війни, якому таким чином насильно повертається додому одна з найяскравіших особливостей сучасної цивілізованої війни.
Але за ці та подібні зручності, які прогрес просвітництва прищепив до суворішої та безжальнішої практики давніх часів, війна, навіть зараз найстрашніша з лих, що спустошують землю, знову стала б докором людства та ювілеєм демонів. Жахливі димячі руїни великих міст, покинуті садиби та осквернене вогнище — сумна необхідність, яка перетворює на безплідну пустку рівнину, яка колись кишила родючістю й усміхалася красою природи, — яка вимагає від людини, Божого образу, спотворити й зіпсувати Божий образ, людину, — яка нищить людську здібність у її розквіті й обіцянці, зрізає цвіт нації та наповнює землю голосіння; жахливе, з жахом, якого жодна мова, хоч би промовиста, не може зобразити, видовище, яке представляє поле битви; але такий, нажаль! це звичайні й неминучі нещасні випадки війни: але хто може уявити, якою була б війна, якби безглуздість руйнування досягла своїх найдальших меж, а найлютіші пристрасті нашої грішної природи залишилися без стримування, окрім власного виснаження?