Мета атаки 26 жовтня, яка, як ми вже зазначали, була просто розвідкою силою, не забарилася на те, щоб стати очевидною. Було зазначено, що деякий час ворожі сили в долині Черної постійно збільшувалися, а 4 листопада виявилося, що їх кількість ще більше збільшилася внаслідок прибуття великих мас військ з півночі. Ці війська складалися з 4-го армійського корпусу, і для того, щоб прискорити їх просування, було використано будь-який засіб, який могла вигадати російська винахідливість. Надзвичайна доцільність транспортування людей у візках, зібраних звідусіль, звідки їх можна було доставити, і залишення позаду всіх перешкод армії, окрім тих, які могли бути надані невеликій групі людей, призначених для короткої спеціальної служби, демонструє важливість, яка надавалася швидкому зосередженню всіх доступних елементів сили для атаки таких гігантських розмірів, яка могла б не залишити жодного сумніву в результаті навіть у найбільш боязких. Російські війська були оживлені присутністю та підбадьоренням двох синів покійного імператора, усвідомленням власної величезної чисельності та іншими стимуляторами, які, хоча й грубішого характеру, мали не меншу силу спонукати своїх одержувачів кинутися з п’яною доблестю та зі сліпою та неймовірною люттю раз і знову в пащі неминучого знищення.
Релігійні церемонії найвеличнішого характеру, виконувані вночі напередодні 5 листопада найвидатнішими служителями церкви, сприяли тому, що їхній звичайний фанатизм доводився до божевілля, тоді як сама природа ніби змовлялася проти їхніх ворогів, загортаючи рух росіян у непроникну пелену туману, додаючи таким чином до священної справи тих елементів хитрості та несподіванки, які так дорогі для них. Москаль всякого ґатунку, хіба що вся історія говорить неправду.