Генерал Пелісьє, чия африканська репутація, а також його помітно лиха поведінка в багатьох нічних сутичках, які так часто виникали під час усієї облоги між французами та росіянами, безсумнівно призвели до того, що його було обрано наступником Канробера, який вирішив розпочати своє командування таким чином, щоб справити незабутнє враження як на друзів, так і на ворогів. Генерал Канробер у своїй депеші від 17 квітня стверджує, що всі засідки на цвинтарі були зайняті та знищені в ніч на 13-те французькими наступаючими силами; але здається, що нова паралель, яка, за його словами, була побудована внаслідок цього успіху, не охоплювала тимчасово здобуту таким чином землю, оскільки 22 травня, дату операції, яку ми зараз маємо записати, росіяни все ще володіли цвинтарем. Це кладовище і сполучені з ним ями утворювали ланцюг засідок, що простягалися від Центрального до Карантинного бастіонів. «Це кладовище, — розповідає майор Хемлі, — було оточене муром і мало площу близько сімдесяти ярдів; наступна стіна була менш ніж за 100 ярдів від міської стіни, яка була мурована, вертикальна (укріплені місця зазвичай укріплені похилими контрфорсами, які називаються облицюванням), і не мала рову. Між стіною цвинтаря та стіною міста була лінія стрілецьких захисних ширм, міцно побудованих із землі та габіонів, кожен з яких міг утримувати принаймні десяток стрільців».
Ці стрілецькі ями, з’єднані одна з одною та з двома бастіонами, таким чином утворювали велике місце d^armes, звідки ворог міг перешкоджати просуванню французьких робіт, здійснювати потужні вилазки і навіть брати у фланг ліву атаку французів. Тому володіння ними стало абсолютно необхідним для наших союзників, і Пелісьє вирішив захопити їх будь-якою ціною. Відповідно в ніч на 22 травня він зібрав в окопах ліворуч військо чисельністю 1200 чоловік; а о дев'ятій годині страшний і безперервний артилерійський вогонь, змішаний з безперервними залпами боєприпасів.
ketry, оголосив про початок боротьби. Росіяни, які були цілком підготовлені, зібрали значні сили, щоб протистояти атаці, і протягом довгих годин усієї тієї ночі та при непевному світлі місяця, блідого безперервним і яскравим вогнем з рушниць і гармат, сумнівне змагання текло й текло хвилями людської крові. П'ять разів засідки переносилися та знову захоплювалися; але коли перша сіра зоря пролила своє примарне світло на жахливу сцену, цвинтар, заповнений тілами полеглих з обох боків, і дві стрілецькі ями поза ним, опинилися в руках французів. Протягом дня росіяни підняли прапор перемир'я з метою поховання загиблих; але оскільки того вечора планувалась нова атака, французи відмовилися на неї відповідати.