Величезні сили, які, як стверджували, становили майже неймовірну кількість 30 000 чоловік, були зосереджені в сутінках у французьких траншеях для поновлення атаки, і чотири польові озброєння, 12-фунтові, були виведені на позицію, яка керувала місцем, де, як було встановлено, резерви противника були розміщені напередодні ввечері.
Французи знову наступали в ту ж годину, що й попереднього вечора, але опір ворога, хоч і був упертим, не був тривалим; Приголомшені рішучістю своїх нападників, пригніченими переважаючим числом, і їхніми важкими колонами, розірваними та розбитими врізним вогнем чотирьох польових частин, росіяни після годинного бою відступили, залишивши кладовище та стрілецькі ями, які були безпосередньо пов’язані з французькими підступами, і зайняли їх як передову лінію. 24 числа було похоронне перемир'я на шість годин. У цих двох подіях втрати Фіенча склали 1600 убитими й пораненими, а росіян — жахлива цифра 6000.
Проміжок часу, що минув перед початком третього бомбардування, більша кількість письменників про війну присвятила запису результатів експедиції, яка 22 травня відпливла до Азойфського моря з метою, подібною до тієї, що так безславно повернулася 8 травня, але значно іншою подією.
Тут буде використано створений таким чином прецедент, і тепер ми перейдемо до опису одного з найважливіших епізодів війни, від відправлення експедиції до її повернення, і пожертвуємо суворою хронологічною послідовністю, наскільки це буде необхідно, до завершення оповіді, яка утворює як би окрему главу. Увечері 22 і вранці 23 травня експедиція, що складалася з 15 000 чоловік,
Кампанія в Криму.
вся зброя, з якої близько половини складали французи, 5000 англійців і 3000 турків, під командуванням відповідно генерала Д'Отемарра, генерал-лейтенанта сера Джорджа Брауна і Редшид-паші, передана головним чином англійською та французькою армією, і супроводжувана потужною флотилією менших пароплавів, відпливла до Керча.