Переслідування було таким нетерплячим, що генерал-майор Пеннефатлієр зрештою змусив відкликати наших людей». Інші полки дивізії приєдналися до переслідування з таким же запалом і відвагою, і ворог, який таким чином отримав ще одну нагоду випробувати непохитний характер опору, з яким їм доведеться зіткнутися, перш ніж вони зможуть вибити зухвалого загарбника зі святої російської землі, були повернувся до Севастополя з втратою*, яка оцінюється в понад 600 чоловік.
Сер Де Лейсі Еванс, чиє вміле керування дивізією цього разу викликало у лорда Реглана найтепліші вирази захоплення, кілька днів перед битвою страждав від нездужання, і невдовзі після важкого падіння з коня стався рецидив, який змусив його шукати відпочинку на борту корабля. Битва при Інкерманні підняла його на мить з ліжка хвороби, і він, фактично перебуваючи на лікуванні, став свідком тяжкої боротьби; старий лицарський дух був надто сильним, щоб дозволити йому залишатися бездіяльним, поки вирішувалося таке важливе питання; але, незважаючи на те, що він залишався на полі до кінця битви, він почувався надто хворим, щоб перебрати командування з рук генерала Пеннефатера, чиї розсудливі заходи та незмінна відвага зробили втрату його безпосереднього начальника менш серйозною. Сер де Лейсі Еванс незабаром після цього залишив своє призначення в штабі армії та повернувся додому інвалідом. Він отримав подяку Палати громад за заслуги, які, навіть серед найвидатніших, є видатними, і тепер, як ми віримо, вербують те здоров’я, яке було так сильно підірване його ревним служінням справі своєї країни, і яке було надто зруйновано, щоб він міг сподіватися повернутися та знову брати участь у активних операціях.