«Наступники сина Мітрідата правили лише згідно з примхою римських імператорів; і їхня територія, після того, як часто спустошувалась гунами та готами, була нарешті завойована в 375 році нашої ери тими варварськими ордами, які остаточно підірвали весь цивілізований світ, і різними племенами, які протягом тисячі років населяли Таврик. Серед них найвідомішими були хозари, які свого часу, здається, вважали Керч місцем певного значення, тоді як на початку тринадцятого століття велика кількість черкесів утвердилася в Криму, і місто Керч стало підвладним князю цієї нації заволоділи південним узбережжям Криму й заснували колонію в Каффі з дозволу іфліян із Хазарії, владі якого вони незабаром були в змозі поставити непокору, і з яким вони вели непевну війну, доки Баті, онук Зінгіс-хана, лідера Золотої Орди, на шляху з пустель Тартарії до завоювання Русі, не вторгся на Крим, винищив команів, які тоді ним володіли, а татарська столиця закріпилася в Ескі Криму.
«У 1365 році грецька колонія Суда, яка свого часу зайняла важливе торговельне становище, ослаблена кишковими розладами, стала жертвою всепоглинаючої морської влади, під якою Каффа став таким знаменитим. Через сто років ці невгамовні шукачі пригод посварилися з нацією, яка зараз окупувала півострів і якій вони належали. їхні колонії були взяті в облогу татарами з суші і блоковані флотом, який Порта направила на допомогу ханам, які стали платниками Османської імперії.
&ЕКТЧ
імперії. Знищення генуезьких колоній було рівносильне знищенню торгівлі в цих морях.
«Протягом трьохсот років Кіммерійський Босфор залишався закритим, а на його берегах лежали руїни колись квітучих міст».
У 1774 році Керч, на той час турецьке місто порівняно незначного значення, було передано росіянам, чиї завоювання поступово поширилися від Балтики до Каспію, і які зараховують до своїх підданих мешканців рівнин і гір, що омиваються Дунаєм, Дністром, Бугом, Дніпром, Доном і Кубанню. З часом Керч, підтриманий російським урядом, знову набув свого стародавнього значення; там була створена торгова трибуна, а також карантинна станція; у 1851 році торгівля в цьому місці досягла такого ступеня розвитку, що того року не менше тисячі суден увійшло в Керченську протоку.