Інженери були вдосталь надані всіма описами знарядь для закопування траншей, запаси яких також були розподілені між штурмовиками: артилеристи були забезпечені молотками та цвяхами, щоб виводити з ладу гармати противника; і велика кількість мостів нової та хитромудрої конструкції була забезпечена групами саперів, які раніше були навчені методам маневрування ними. Були також підготовлені резерви польових батарей, щоб при нагоді бути в готовності взяти участь в акції.
У той же час усі французькі сили на Черній були утримані під озброєнням, щоб стримати будь-який загрозливий рух з боку армії допомоги.
Незадовго до обіду почулася канонада, яка продовжувалася енергійно до того часу навмисно дозволялося послабитися, тим більше, щоб ґрунтовніше обдурити ворога, якого французи ще більше збили з пильної пильності попереднього вечора, перериваючи початок нової атаки, ніби вони мали намір підійти ближче перед штурмом. Французькі війська чисельністю 30 000 чоловік, включаючи резерви, зібрані в раніше визначених пунктах, рівно о дванадцятій годині було подано сигнал до штурму. Тієї ж миті барабани й горни забили й віддали удар, і під повторювані крики Vive VEmpereur підрозділи М'Магона, Дюлака й Де ла Моткружа кинулися з окопів і, як потрійна лавина, обрушилися на Малакофа, Малого Редана й Куртіну. З неймовірною спритністю долаючи рови цих робіт, вони здіймалися на бруствери і за кілька секунд вступили в рукопашну сутичку з захисниками. На самому Малакові успіх був швидким і повним. Заскочений зненацька, його гарнізон все ж чинив опір, і бій, розпочатий мушкетними пострілами, деякий час затягувався багнетами, мушкетами з дубинками, кирками та навіть камінням, таким близьким і таким смертоносним він став.
Однак марно росіяни виснажують ресурси відчаю — ще кілька хвилин, і парапет перетнуть, на роботу введено, решту гарнізону або вбито, або вигнано, а прапор Франції твердо ввішаний на Малакофа, «ніколи», за словами генерала Пелісьє, «не буде знесено».
Праворуч і в центрі боротьба була значно гострішою, але тут знову нестримна стрімкість французької атаки на деякий час перемагала всі перешкоди, і нападники заволоділи Малим Реданом і Куртиною, проникнувши навіть до другого загородження або укріплення, яке було споруджено в тилу цих робіт. У цей час генерал Боске, уражений правим боком від вибуху снаряда, був змушений залишити поле бою, і його змінив генерал Дюлак.