Blu42 Media

Внутрішній вигляд руїн Севастополя, форт Миколай та доки (Ілюстрації 21–30)

сторінка 232/250

Даремно для тих, чия війна завершилася таким чином, прапор, навколо якого вони згуртувалися і під складками якого вони впали, може плавати над розтрощеним траверсом і розібраною гарматою; надаремно похмуре небо та смердючий дим із палаючого міста можуть спричинити відчайдушне рішення переможеного та збитого ворога; їхня остання боротьба закінчилася і ніколи не буде відновлена; їх остання здобута перемога, яку ніколи не оскаржувати.

Але є й інші, у яких життя, а разом з ним і надія, ще залишилися, і для яких ніжне співчуття й готова допомога їхніх більш щасливих товаришів приносять розраду й полегшення навіть серед тортур ран і мук спраги.

Принаймні їм не належить лежати без догляду та недогляду крізь довгий час палаючого дня та похмуру темряву стомленої ночі; відчувати жахливе побоювання, яке швидко переростає в упевненість, що про них забули й зневажили в їхній крайній потребі; що життєва кров, яка швидко згасає, не зупиниться; що прохолодний струмінь води, якого вони прагнуть з невимовною тугою, ніколи не притиснеться до їхніх пересохлих і гарячкових губ; і що, маючи допомогу майже в межах поклику, вони залишаються гинути без жодного погляду співчуття, жодного слова розради, у місці, де гнійні тіла тих, хто випередив їх у гонці смерті, швидко перетворюються на шкідницю. Але це лише слабка тінь того, що відбувалося в радіусі однієї милі від цього самого місця; сотні поранених росіян були в останньому стані й шукали в темряві відчаю допомоги, якою, якби їх жалюгідне становище було відомо, але щедрими ворогами було б так само щедро обдано їх, як їхніх власних товаришів, що страждають.

Потім доглядають за пораненими, а мертвих із сумом і благоговінням несуть до свого довгого ліому: але сильні, здорові й неушкоджені вони також тут зібрані групами навколо внутрішньої частини твору або зображені на яскравому рельєфі на тлі дикого червоного неба, коли вони стоять на парапеті. І який вигляд мають ці, герої часу, переможці в боротьбі велетнів, у хвилі свого довго відкладаного і важко омріяного успіху? Де голос радості й пісня тріумфу?

Мовчки й серйозно спостерігають вони за розрухою лютої стихії, і