Якими б не були достоїнства цього питання, в якому ми не будемо слідувати за сперечальниками, поетичний опис настільки справедливо і точно стосується особливих характеристик морської гавані Балаклави і настільки вдало ілюструє точку зору, обрану містером Сімпсоном, що ми не будемо вибачатися за його введення тут; і лише додає до нього коротке повідомлення про найяскравіші особливості малюнка. Кілька наметів, частина табору, формують передній план, і перед ними кілька англійських солдатів готують свій пайок, тоді як голодний татарин у сільському костюмі дивиться на це та отримує інструкції, водночас зорові й нюхові, про таємниці західної кухні. Місто представлено таким, яким воно виглядало під час нашого першого прибуття, за винятком того, що деякі будинки мають дещо напівзруйнований вигляд, оскільки їх зруйнували війська, щоб отримати паливо. Серед будівель дві найбільш помітні – нова церква, яка ще не була завершена, і великий квадратний будинок.
перетворений з його первинного призначення на боєприпасний офіс. Бухта вже переповнена судами, але їх небагато в порівнянні з тими, якими вона згодом була забита. Безпосередньо перед Орднанс-Ворфом стоїть велике транспортне судно, біля якого яхта лорда Кардігана витончено й легко лежить на безтурботній поверхні води, а високо над іншими видніються величезні щогли корабля Її Величності «Агамемнон», пришвартованого таким чином, щоб захищати й контролювати голову гавані й долини. На задньому плані круті скелі, які утворюють сторони басейну, той, що ліворуч увінчаний генуезькими фортами, стикаються і накладаються одна на одну, утворюючи повний природний екран до входу; але все ще дозволяючи поглянути на спокійний Евксин за його межами, з двома чи трьома вітрилами, що розп’яли його поверхню далеко. Дерева, що все ще квітучі в кількох частинах міста, вказують на ранній період, на який було зроблено погляд, — фактично перед обома епохами, які позначили існування Балаклави з моменту її окупації, — перша — час бруду, нещасть і багнюки, — хвороби та «замішання, що ще гірше збентежено»; другий — порядок і регулярність, чистота і система; з пронумерованими складами і безіменними вулицями; і залізниця, що петляє по всій довжині головної магістралі, просуваючись до Севастополя.
ШТОРА БІЛЯ ПОРТУ БАЛАКЛАВИ.
14 ЛИСТОПАДА 1855 РОКУ.