покійного імператора, зібрав у Севастополі. Протягом цих тривалих операцій кожна гармата в цьому місці, а їхня назва Легіон, мабуть, була оновлена не один раз; і лише ті, хто бачив бруківку «Долини Тіні Смерті», можуть повністю усвідомити величезну кількість пострілів і снарядів, які виривали з цих залізних ротів у бік траншей і батарей союзників; і запас провіанту не може бути далеко меншим за подібний масштаб. Коли ми розмірковуємо про труднощі, які супроводжували наш власний сухопутний транспорт протягом зими на відстані, яка ніколи не перевищувала сім миль, майже неможливо сумніватися, що армія Ліпранді, мабуть, часто була змушена залучати ресурси Севастополя, які, мабуть, також були значною мірою виснажені самим гарнізоном. Сили, які були в розпорядженні князя Менщикова в усьому Криму, оцінювалися на час експедиції, згідно із заявою сера Джеймса Грема перед Севастопольським комітетом, у 70 000 чоловік, з яких 40 000 повинні були сформувати міський іризон місця. Цілком ймовірно, це був досить точний підрахунок, — але чисельність значно зросла перед битвою під Інкерманом, — і ця величезна сила мала залежати для існування від провіанту, який доставляли через Керч чи Перекоп, через засніжені степи, та від тварин, які, мабуть, гинули тисячами в дорозі, або щоб компенсувати нестачу тим, що можна було отримати з міста. Одне з цих джерел постачання, і це, безсумнівно, найбільш доступне та важливе, з тих пір було зупинено; але, хоча зараз є симптоми лиха, наприкінці дванадцяти місяців Севастополь не помер від голоду, і там було принаймні дві російські армії. Отже, справді гігантськими були запаси, які могли б витримати такий постійний і такий великий попит; і факт масштабу, в якому ці приготування були здійснені, доводить, наскільки добре росіяни усвідомлювали колосальну природу боротьби, у яку їхні безрозсудні амбіції зрештою мали ввергнути світ.
Битва на річці Альма, фланговий марш та облога Севастополя
сторінка 19/250