Малюнок містера Сімпсона, який містить ці попередні зауваження до історії місця, до якого притаманний такий великий інтерес як минулого, так і сьогодення, — це вид Керча, зроблений по дорозі з цього міста до Єнікале, у той момент, коли проходили ар’єргарди або, точніше, відсталі війська. Великий пагорб, навколо якого побудований Керч і на якому раніше, можливо, стояв Акрополь, називається горою Мітрідат; з поширеної віри в те, що палац або фортеця того монарха, звідки він викинув тіло свого сина Цефана в море, колись стояв там; і за часів доктора Кларка сліди його фундаменту все ще були помітні поблизу невеликої напівкруглої виїмки в скелі.
На вершині цієї височини стоїть невеликий сучасний храм іонічного стилю, увінчаний хрестом і з хрестоподібним вікном або отвором на східній стороні. Містер Рассел помилково припускає, що цей храм позначає могилу Мітрідата, тоді як традиція приписує цю назву гігантському кургану на відстані приблизно чотирьох верст від Керча на дорозі до Кафії. Будівля фактично покриває могилу Стамкофіського, колишнього губернатора Керча, чиїм антикварним дослідженням на місці наука, як кажуть, глибоко завдячує. Позаду храму все ще можна побачити залишки waU, і вони, ймовірно, такі самі, як ті, про які згадує Кларк.
Праворуч від нього земля піднімається до того, що колись було курганом, який було розкопано, і на якому тепер немає нічого, крім голої скелі, в центрі якої є западина завбільшки з людське тіло, земля, яку викопали навколо неї, густо змішана з людськими кістками.
Униз по схилу пагорба скупчення надгробків позначає сучасність могильник, сполучна ланка між найдавнішими та останніми поколіннями померлих.
Нижче за пагорбом, ліворуч від могили Стамковського, знаходиться нещасний музей, красива будівля доричного ордеру; який має шість стовпів спереду та дев’ять з кожного боку, і до нього знизу ведуть чудові кам’яні сходи.
Ця будівля раніше містила цінну колекцію зразків стародавньої скульптури та архітектури, саркофагів, ваз в етрусському стилі, скляних посудин, дивовижних своєю легкістю та красою, стародавніх написів, а також фібул, перснів і ланцюжків, отриманих переважно з навколишніх курганів. Коли містер Сімпсон проходив містом, усі ці дорогоцінні об’єкти були або знесені, або розбиті на атоми, за винятком кількох блоків стародавньої скульптури, які виявилися занадто важкими, щоб їх витягти.
«Саме місто, — пише той джентльмен, — багато хто порівнює з Мальтою через чудовий архітектурний вигляд майже кожного будинку; стовпи й балюстради дуже поширені, і лише деякі будинки мають карниз і фризи на вікнах у грецькому смаку. Тут і там можна знайти щось, що має східний вигляд; арки в цих випадках мають мавританський поворот.