Як перший крок до своєї мети він попросив і домігся для старшого зі своїх синів руки Глікії, доньки Ламаха, стефанофора або головного магістра Херсона, наймогутнішої людини в місті, яка славилася своїми багатствами в золоті, сріблі, рабах, служницях, конях і землях.
Через два роки Ламах помер, а наступного року Гліція відсвяткувала, за звичаєм країни, річницю його смерті, влаштувавши для всіх херсонців грандіозний бенкет, на якому вона показала найрозкішнішу пишноту, пообіцявши щороку відновлювати свято. Син Ассандра хотів похвалити її синівську прихильність, але насправді, розлючений її марнотратством і не забуваючи про початкову мету свого шлюбу, він вирішив використати цей випадок для продовження своїх планів проти міста. Тому він написав своєму батькові, щоб час від часу присилав йому дюжину молодих активних і рішучих босфорців, яких він ввів до Херсона під приводом візиту, після закінчення якого вони публічно вирушили через великі ворота міста, до яких, однак, поверталися з настанням ночі, і через таємний портал були введені в дім Ламаха. Сховавшись у величезному палаці, вони чекали наступного ювілею, щоб захопити місто і вбити людей, переможених вином і гарним настроєм.
Однак напередодні свята змову виявив один із слуг Глікії, яка, викликавши невдоволення своєї володарки, була ув’язнена в дальній кімнаті, яка виявилася безпосередньо над тією, де ховалися босфорці. Піднявши квадрат підлоги в пошуках свого веретена, яке закотилося в дірку біля стіни, вона побачила під собою змовників і негайно поспішила повідомити про своє відкриття своїй господині, яка у відповідь пробачила їй провину за умови збереження таємниці.
Тепер Гліція скликала трьох делегатів від міста на свої ради і, присягнувши їх винагородити її патріотизм, поховавши її, всупереч усталеним звичаям, у місті, погодила з ними курс, який слід прийняти в цій надзвичайній ситуації.
У той час як судді продовжували святкувати свято, наче нічого не мало статися, і, здавалося, «все було весело, як весільний дзвін», Гліція одурманила свого чоловіка і, зібравши свої дорогоцінності, втекла зі своїми служницями з дому, який вона потім наказала спалити пидорами, зібраними для цієї мети її спільниками, і босфорський принц та його спільники загинули у полум’ї. Херсонці бажали відбудувати будинок за державний кошт, але цьому рішуче спротивився Гликій, який, навпаки, змусив їх насипати всілякої нечистоти та сміття на заплямованому зрадою місці. Згодом це місце називали «лігвом Ламаха», і величезна купа сміття досі існує на вершині рівнини, що межує зі Стрілецькою затокою, — нетлінний запис провини та покарання за неї.