Севастополь перебував у беззаперечному володінні союзників. «Таким чином закінчилася ця пам’ятна облога, — каже генерал Пелісьє, — під час якої армія, яка допомагала, була двічі розгромлена у відкритому полі, і засоби оборони й нападу якої набули колосальних масштабів. Армія, що облягала, мала під час різних атак 800 гармат у батареї, які випустили понад мільйон шістсот тисяч пострілів, і наші підступи, викопані протягом 336 днів, відкритих траншей, через скелястий грунт, з розвитком понад 86 кілометрів (приблизно 54 англійських миль), були зроблені під постійним вогнем місця та безперервними боями вдень і вночі.
«День 8 вересня, коли союзники здобули панування над армією, майже рівною за чисельністю, не інвестованою, закріпленою за грізною обороною, забезпеченою більш ніж одинадцятою сотнями гармат, захищеною гарматами флоту, і північними батареями, які все ще володіють величезними ресурсами, залишатиметься прикладом того, чого можна очікувати від відважної дисциплінованої армії, загартованої війною».
Втрати англійців у цей пам’ятний день склали 29 убитих і 129 поранених офіцерів, 358 убитих і 1945 поранених, або загалом 2461 чоловік убитим і пораненим з 4000, які атакували Редан. Втрати французів склали 7551 убитих і поранених, серед яких 5 генералів убитими, 4 пораненими і 6 контуженими; але їхня втрата, хоч насправді була набагато важчою за нашу, була значно меншою пропорційно до кількості залучених чоловіків. Загальні втрати союзних армій досягли жахливих розмірів чисельністю 10 000 чоловік.
Князь Горчаков хвалився, що союзники нічого не знайдуть
Севастополь, але «закривавлені руїни» і ресурси руйнування були вичерпані, щоб реалізувати цю загрозу.
Але для його реалізації були фізичні межі, навіть російські винахідливість не могла пройти далі. Величезні доки, трудомісткі результат років, не міг бути знищений за день, і, хоч усе камінь форти були заміновані, настільки міцною була їхня конструкція, що більшість вони мало постраждали від вибухів.
Тисячі рушниць і величезні запаси дробу, снарядів і пороху залишався в межах міста, і, якби окупація Севастополя була включена до плану операцій, на об’єктах існували величезні засоби захисту, які тепер слугуватимуть трофеями, щоб прикрашати арсенали Англії та Франції.
11 вересня росіяни потопили пароплави, що залишилися в гавані Севастополя — і таким чином загинули останні сліди Чорноморського флоту.