Ентузіазм, який пробуджувався в тих, чия ступня на цей класичний ґрунт пробуджував на кожному кроці дрімаючі відлуння відійшовшої величі, був лише дорівнюваний сильному полум’ю обурення, з яким кожен наступний літописець забороняв безжальне варварство московського завойовника, який побожністю раси позбавив кургани священних реліквій, покладених у них. з яких вони були чи не єдиними пам’ятниками, спотворили храми та розтрощили скульптурні мармури, які пережили хаос послідовних революцій, і безпідставно зруйновані пам’ятники, які справедливо вважалися найдорожчими для освічених націй світу. Вони навіть не думали, що докір, з яким вони знущалися над надмірностями напівдикої орди, з часом відштовхнеться з десятикратною силою на дві сили, які претендують на горду прерогативу стояти на чолі цивілізації Європи. Хоча Англія та Франція не брали участі в національному представництві в ганебних звірствах, що відбулися після захоплення Керча, однак апатія, яка їх терпіла, робить їх навряд чи менш заслуговуючими осуду, ніж якби їхня співучасть мала більш активний характер. Мішок Музею, в якому російський уряд через запізніле спокутування зібрав усі такі старожитності, що втекли від першої нестримної люті солдатів при їхньому вході в Керч, або не були направлені для прикраси Зимового палацу в Санкт-Петербурзі, коли-небудь створить темний контраст до так хваленого просвітництва дев'ятнадцятого століття. Ці залишки, яких не було ні мало, ні гидких за своїм виглядом, назавжди розпорошені та втрачені, і історія мусить жаліти знищення накопичення її найнадійніших матеріалів, які ніколи не можуть бути замінені.
Наступний стислий опис ранньої історії Керча запозичено з «Російських берегів Чорного моря» пана Оліфанта.
Керч — одне з найцікавіших міст Півдня Росії для стародавнього — Пантікапасу Страбона. Він був заснований приблизно в середині VII століття до нашої ери першими мілетськими колоністами в Тавриді, а через двісті років став столицею Босфорського царства і резиденцією його царів.
«Протягом трьохсот років процвітала торгівля Феодосії та Пантікапеї, оскільки Кіммерійський півострів став житницею Греції. Однак завоювання цієї нації римлянами мало важливий вплив на це королівство, оскільки його процвітання залежало від ринку, який незабаром припинить своє існування; і воно стало легкою здобиччю Мітрідата, у той же час, коли він підкорив решту Тавриди.
У Пантікапею втік знаменитий цар Понтію після останньої поразки від Помпея, і тут, не маючи змоги відразу боротися з переможною зброєю Риму та зрадою власного сина, він припинив свою славетну кар’єру; і тут згодом Фарнак підняв прапор повстання, і Ктезар прийшов, побачив і переміг його.