Битва на річці Альма, фланговий марш та облога Севастополя

Наша артилерія, яка надала найважливішу послугу в дуже критичний момент дня чудово спрямованим вогнем двох гармат, які, незважаючи на важкий характер місцевості, були наведені на маси російської піхоти, тепер сприяла перетворенню вже досягнутого успіху в перемогу. Здійснюючи найбільш смертоносний вплив на колони відступаючого ворога, вони косили їх сотнями і буквально всипали землю своїми мертвими та вмираючими. І тепер поразка змінилася б на цілковите розгром, якби союзники змогли продовжити за допомогою кавалерії переваги, які вони здобули. Однак характер експедиції та абсолютна необхідність висадити всіх доступних піших солдатів змусили французів залишити цю частину своєї армії, щоб слідувати з резервом; а англійська кіннота, яка вже відзначилася в сутичці напередодні і була найбільш корисною для стримування козаків, які загрожували нашому лівому флангу, все ж була недостатньою, щоб виправдати її використання в довгому переслідуванні. Однак їм вдалося взяти деяких полонених. Було захоплено три гармати, які належали лише росіянам. «Якби, сер, — пише маршал Сен-Арно імператору, — у мене була кавалерія, я мав би досягти величезних результатів, і Менщиков уже не мав би армії; але було пізно, наші війська були залякані, а гармати нашої артилерії були виснажені». СтіУ російські втрати були величезні. Його оцінюють за різними оцінками від 4000 до 6000: останнє число, мабуть, найближче до істини. Біля редуту і на висотах купами лежали вбиті з обох сторін, але найбільше було ворожих. Спорядження киків, мертві коні, російські шоломи, купи зброї, покинутої втечею, були розкидані з усіх боків і доповнювали сум'яття жахливої ​​сцени. Було десь о пів на четверту вечора. м. коли дія закінчилася, і коли гуркіт гармат і стрілянина затихли, їхні останні відлуння змінилися звуки, правда, слабші й менш виразні, але зміст яких був більш сумним і спустошливим, ніж порожня тиша непротоптаної пустелі. У ніч на 20-е союзники бівуакували на полі битви й вирвали такий відпочинок, який був можливий на сцені, сповненій жахів, і серед стогону поранених, болісного крику про воду та хрипкого передсмертного хрипу сильних чоловіків у їхній останній земній боротьбі. Минуло багато-багато годин, перш ніж ми змогли подбати про всіх наших хворих; і російські поранені, які, як стверджується, покривали, коли збирали, акр землі, були обов'язково залишені останній; але протягом довгого й болісного періоду багато ран було перев’язано, багато пересохлих губ зволожено жалісливими переможцями у боротьбі, які в ніжному й лагідному дусі, в якому вони виконували свою місію милосердя, наслідували якості, які часто вважалися відмінними рисами іншої статі. І коли тіні ночі вкрили жалібною пеленою подробиці жахливої ​​сцени й дозволили окремій самоті серед натовпу, мужні щоки, що не поблідли, «де опустилася найгучніша воєнна буря», були мокрі гіркими сльозами за передчасною долею товаришів і друзів, яких «місце, що знало, більше не повинно знати».