Відповідно до домовленості, укладеної раніше між лордом Регланом і генералом Канробертом, батареї союзників знову рушили на Севастополь, незабаром після світанку у Великодній понеділок 9 квітня. Дощ, що лив уночі, продовжувався протягом дня, супроводжуваний бурхливим вітром, який гнав густу пару від землі в напрямку міста і, закриваючи ворожі роботи, робив нашим артилеристам надзвичайно важким, а то й неможливим ведення вогню з будь-яким ступенем точності або перевірку результатів своєї практики. Однак їм швидко вдалося встановити рішучу вогневу перевагу над ворогом, який, очевидно, заскочений зненацька, ледве відповіли взагалі протягом перших півгодини, а потім із слабкістю, яка вразила, хоча й підбадьорила їхніх противників.
По правді кажучи, стихія, якою б несприятливою вона не здавалася нашим власним артилеристам, була подвійно такою для росіян, які, засліплені дощем і лугою, ледве могли встояти перед своїми гарматами. Незважаючи на напрямок вітру, низький похмурий гуркіт гармат досяг міста Балаклави та таборів над ним, сповіщаючи про довгоочікувану розвідку; і табори, і місто були занурені в ще більш гарячкове збудження від літаючих донесень, які щогодини приносили з фронту.
Тепер було впевнено стверджувати, що флоти набігли на морські форти і вступили в бій; що форт Костянтин було розібрано, і що королівський Альберт, розбивши бар'єр із затонулих кораблів, проник у велику гавань і атакував місто з моря: тут же було взято Бастіон дю Мат або знищено Мамелон, тоді як загальний штурм був повсюдно оголошений неминучим. Старе почуття надії, яке дрімало протягом такого довгого періоду депресії, сумнівів і бездіяльності, відродилося з чарівною раптом; найбільш непрактичні скептики вечора були перетворені на найпалкіших пророків завтрашнього дня; і жодна розповідь, яка мала успіх за своєю темою, не здавалася надто екстравагантною для добровільної довірливості стурбованих слухачів. Але серед цього захопленого натовпу новонавернених і віруючих були й інші, які, оцінюючи справжню цінність нинішнього табірного «голення», і навчені ретельним обмірковуванням минулого спокійніше судити про майбутнє, черпали надію з менш помилкових, але більш віддалених джерел — які із задоволенням відзначали «перевагу, отриману Союзниками навіть у перший же день над відчутно ослабленим опором проти ворогом, і хто з раціональною радістю спостерігав за повільним стисненням хватки, якій судилося, у віддалений, але безпечний час, стати фатальним для ворога.
Наступний промовистий опис відкриття вогню союзниками запозичено з роботи містера Вуда: * —