неприємна на вигляд будівля. Здається, до того ж стилю належав і «Maison Vert», хоча зовнішнім виглядом це була будівля, яка дуже відрізнялася від інших: її можна було б прийняти за каплицю Незгодних, побудовану в дуже поганій готиці, у дуже витонченому районі, якби не її дуже зелений дах, який одразу розвіяв це уявлення. Дахи кращих будівель були із заліза, пофарбованого в зелений, червоний і сірий колір. Загальні будинки були вкриті плиткою. Весь вигляд міста, включно з його добре збудованими красивими будівлями, усіма додатками до розташування та чудовими краєвидами як на землю, так і на воду, мав бути чудовим у найвищому ступені.
СЕВАСТОПОЛЬ ЗІ СТАРОДАВНЬОГО ХЕРСОНА.
Херсон є стародавньою столицею Гераклеатичного Херсонесу, того маленького півострова, шия якого тягнеться від Інкерманна до верхівки Балаклавської гавані, у вузьких межах якого все ще зібрані армії п’яти націй, щоб закликом до зброї вирішити долю імперій і майбутнє Європи; і чия географія тепер так само знайома кожному англійському читачеві, як і визначні місця його власної парафії.
Спочатку це була колонія Гераклеї, міста на протилежному узбережжі Чорного моря у Віфінії, яке нещодавно знову привернуло увагу після відкриття вугільних копалень, які постачають наші флоти в цих водах, і було засноване в сьомому столітті до християнської ei*a. Херсонці, які були дорійцями, були великими суперниками босфорців у Пантікапеї чи Керчі, які були колонією Мілета, і, отже, лонями; і історія Херсона за шістсот років після його заснування — це, по суті, не що інше, як історія війн, що випливають із цього суперництва. Херсонці двічі підкорялися босфорцям, спочатку за Праісада Першого, а потім за великого Мітрідата, захисту якого вони були змушені просити, коли вони зазнали тяжкого тиску з боку Скілура, царя тавроскіфів. За правління цього монарха та його наступників обидві нації залишалися єдиними, поки в 30 році нашої ери Херсон не відновив свою незалежність під владою римлян. Потім незгасна міжусобиця спалахнула знову, і в III столітті херсонці скористалися відсутністю савроматів V. Царя Босфору, щоб реваншуватися за давні поразки, завоювавши його столицю Пантікапей. Четверте століття не менш ознаменувалося перемогами херсонців, які послідовно розширювали межі своїх 2 8
царства, спочатку до Феодосії чи Каффи, а нарешті біля стін Пантікапеї.
Не дорівнюючи своїм ворогам у відкритій війні, Ассандра, останній король Босфорів, почав планувати їхнє знищення більш обхідними, але, як він уявляв, ефективнішими засобами.