Вони згадуватимуть її такою, якою бачили її в минулі дні, коли її присутність звеселяла ложе болю й хвороби і змушувала його світло проникати навіть у густу темряву долини смертної тіні; коли люди, виснажені хворобою та в гарячці від ран, чекали її лагідного служіння та її слів розради, так само, як ті, хто стежить за ранком; коли вона йшла в красі найсвятішого милосердя й любові крізь сцени жаху й страждання, які схвилювали серця, для яких битва не мала жаху, і коли грубий солдат у своєму ненавченому, але благородному лицарстві цілував її тінь на стіні, коли вона проходила повз. Нехай Англія матиме таких дочок, щоб виховувати таких синів!
ЦЕРКВА СВ. ПЕТРА І СВ. ПАВЛО.
При погляді на Севастополь з висоти одним з головних об'єктів, який привертав увагу глядача, була дуже красива класична будівля, зведена на величному місці. За допомогою скла було встановлено, що його деталі були греко-доричними, а взірцем, за яким він був розроблений, був храм Тесея в Афінах. Він був дуже приємно оточений маленькими деревами та кущами; і дві ошатні тополі, які є дуже улюбленими деревами росіян, виросли у витонченій гармонії з його стовпами. Було багато запитань про те, що це за будівля, і було багато цілей, які їй приписували. Довгий час це був «військовий клуб»; тоді це була «публічна бібліотека»; «театр»; і «шпиталь»: але, увійшовши в місто, один погляд на внутрішню частину будівлі переконав вас у помилковості всіх цих припущень: упорядкування, настільки властиве грецькій церкві, не залишало жодних сумнівів щодо характеру будівлі. З моменту захоплення це місце було спалено, і замість красеня костелу тепер маємо дуже мальовничу руїну. У цьому краєвиді ви дивитесь на північ — з одного боку церкви ви бачите Публічну бібліотеку, з іншого — Адміралтейство та недобудовану церкву з куполом і задньою частиною форту Ніколаса, за якою ви бачите північний бік гавані.
Можливо, тут не зайвим буде сказати кілька слів про архітектуру Севастополя в цілому. За одним-двома винятками, усі громадські будівлі були у грецькому стилі. Великі казарми морської піхоти, або «білі будівлі», були дуже чисто грецькими: було одне чи два винятки в стилі, головним з яких була недобудована церква, згадана вище. Західному архітектору було б важко визначити, до якого стилю він належить; перше враження може скластися, що він був готичним, але його купол був мавританський, і його арки мали подібний характер, тоді як він мав візантійські капітелі, грецькі архітрави та фронтони, створюючи взагалі дивну архітектурну суміш, але водночас не