Керч, фортеця Єнікале, похорон лорда Раглана та дивізійні табори (Ілюстрації 1–10)

Герцог Веллінгтон не брав участі на півострові, в якому б не брав участі лорд Реглан, а під час облоги Бадахосу він був одним із перших у проломі під час взяття цієї фортеці, і саме йому губернатор цього місця передав свій меч. Він був поранений під Бусако і втратив праву руку під Ватерлоо; але його активний і енергійний розум зневажав спокій, який він міг би вважати заробленим роками блискучої та небезпечної служби. Протягом сорока років під керівництвом головнокомандувачів він з невпинною старанністю виконував важкі й делікатні обов’язки військового секретаря Кінної гвардії з такою непохитною справедливістю, вишуканою ввічливістю й добротою, що, як правдиво зауважив герцог Кембриджський, «у британській армії не було жодного офіцера, який би мав нагоду звернутися до лорда». Реглана, але він відчував, що він має справу з близьким і особистим другом. Після смерті герцога Веллінгтона справедливо й загальновизнано було вважати, що не було жодного, на кого могла б так доречно лягти мантія цієї видатної людини, як на вірного товариша його небезпек і успіхів, довіреного учасника його порад і своєрідного одержувача його впевненість. Лорд Фіцрой Сомерсет отримав титул перства, який назавжди асоціюватиметься з однією з найславетніших, хоч і найсумніших сторінок історії, і прийняв верховне керівництво справами в Кінній гвардії, лише щоб покинути посаду, на яку він був надзвичайно придатний і яка обіцяла почесне забезпечення на схилі років того, хто надто піклувався про них. справи своєї країни, щоб дозволити йому покращити свої власні. Підкоряючись бажанню своєї королеви та одностайному голосу нації, лорд Реглан з початком війни з Росією прийняв на себе командування британськими експедиційними силами, залишивши таким чином прибуткову роботу на службу, про небезпеку якої він знав, поки боровся з ними. Його заслуги в Криму були надто видатними і, мабуть, ще надто недавніми для кожного читача, щоб потребувати повторення тут; але серед них не менш важливим чи видатним був чудовий такт, з яким він подолав труднощі розділеного командування, поєднав свою незалежність дій із найсердечнішою співпрацею з кількома своїми колегами та зміцнив союз між арміями союзників.