Міст було швидко перенесено, і російські колони, що переходили в цьому місці, а також в інших місцях праворуч і ліворуч від нього, за допомогою понтонів, тимчасових мостів, а також через броди, перетнули канал і траншею ліній і з поривом кинулися на висоту. Тут французи, яких було відкинуто з с tete du pont, згуртувався зі своїми підтримками і, змінивши оборону на наступ, змусив росіян перетнути річку та знову захопити міст. Коли останні відійшли, вони були жахливо порізані косим вогнем з двох сардинських батарей і кинуті в найбільший безлад. Спроба була повторена двічі, нові колони знову двічі перетнули річку та канал і, спонукані власним імпульсом, незважаючи на виснажливий вогонь гармат і мушкетів, якими їх зустріли, насправді двічі знову увінчали висоту. Але в кожному випадку їхній успіх закінчувався на цьому; і коли настав момент відступу, ця тимчасова перевага лише посилила їхні втрати. Утруднені щільними масами власних людей у тилу, втеча стала майже неможливою — було взято величезну кількість полонених, а решта нападників, повільно спускаючись з висоти, даючи французам легку мету, товстою товщею падали на береги каналу та річки або скочувалися у воду, яка незабаром почервоніла від крові.
До дев'ятої години ворог повністю відступив на всіх точках, їхні щільні колони відступали якнайшвидше під захистом кінноти та артилерії, які демонстрували міцний фронт на рівнині, поки цей рух не було безпечно здійснено.
Генерал Пелісьє мудро утримався від використання своєї власної та англійської кавалерії, яка була підтягнута в долині позаду, для переслідування ворога: якби він це зробив, ці чудові війська були б піддані сильному вогню з боку російських польових батарей на позиції, а також з боку батарей на висотах Маккензі: і втрати, яких вони повинні були зазнати, якби їх застосували, затьмарили б блиск. цього найяскравішого і вирішального дня.
Зворотний випадок, якого зазнали росіяни, був справді серйозним. Враховуючи поранених, у руках французів і сардинців залишалося понад дві тисячі двісті полонених, а втрати ворога в убитих і поранених оцінювали в цілому від 8000 до 10 000 чоловік. У порівнянні з цим французи та сардинці були нікчемними. У перших – 1551, з яких 181 було вбито, 1224 поранено і 146 пропали безвісти; і сардинці мали лише 200 чоловік у всіх бойових силах, результат, який генерал Ла Мармора приписує силі, з якою вони укріпили свої позиції, і показовому ефекту вогню з їхніх батарей, озброєних важкими гарматами, позиченими їм англійцями. Проте їм довелося висловити жаль із приводу смерті одного зі своїх найбільших видатні генерали, граф де Монтевеккіо, який упав на чолі своєї бригади, смертельно поранений м'ячем у груди.