Перемир'я відбулося о четвертій годині дня, і воно було увечері перед тим, як мертвих поховали, а поранених привезли з тих місць, де вони лежали перед Реданом і Малакойфом. «Було боляче, — каже містер Рассел, говорячи про час, який минув до того, як росіяни відповіли на наш прапор перемир’я, — бачити поранених, які лежали там під палючим сонцем, висохлі від нестерпної спраги, мучені лихоманкою та мучилися болем, спостерігати за тим, як вони ледь чутно махали кашкетами або кидали сигнали в бік наших ліній, над якими вони могли бачити розмахуючи білим прапором, вони лежали там, де вони впали, і пробули там тридцять годин, як жахливо. дощові курси перед Малакойфом». На такій болючій картині краще не зупинятися; але, нажаль! на цьому втратам армії не судилося закінчитися. 24-го генерал-ад'ютант Есткорт, якого щиро любили і поважали війська, захворів на холеру після триденної хвороби: незабаром після цього 29-го числа помер лорд Реглан, і сталася ще більш непоправна втрата. Таким чином про цю сумну подію було з почуттям оголошено французькій армії в загальному наказі генерала Пелісьє.
«Смерть щойно заскочила під своїм командуванням фельдмаршала лорда Реглана і занурила англійську армію в горе. Ми поділяємо жаль наших відважних союзників. Тих, хто знав лорда Реглана, хто був знайомий з історією його благородного життя, такого чистого, такого багатого в заслугах, наданих своїй країні, — тих, хто був свідком його хоробрості на полях Альми та Інкермана, хто пам’ятає спокій і стоїку. велич його характеру під час цієї суворої та пам’ятної кампанії — насправді всі люди серця повинні жалкувати про втрату такої людини.
«Почуття, які висловлює Головнокомандувач, є почуттями всієї армії. Він сам серйозно відчуває цей непередбачений удар. Громадський смуток падає на нього ще сильніше, оскільки він відчуває додатковий жаль, що назавжди розлучився з товаришем по зброї, чий сердечний дух він любив, чиїми чеснотами він захоплювався і в якому він завжди знаходив відданість і сердечну співпрацю».
Такою була епітафія лорда Реглана — зворушливий плач великого солдата за жодним недостойним колегою, красномовніший у своїй благородній мужності та простоті, ніж найдобірніші фрази, які будь-коли обманювалися вигравіюваними на могилі за допомогою вихваляння.
КАМПАНІЯ В КРИМ.. 61
Командування армією, за відсутності сера Джорджа Брауна, наступного за старшинством, який через хворобу був змушений покинути Крим саме в день смерті лорда Реглана, тепер передано генералу Сімпсону, покійному начальнику штабу, і було швидко підтверджено телеграфним повідомленням з Англії.