Зараз була пів на восьму ранку. і комбінована атака, на яку було сформовано стільки оптимістичних очікувань, яка мала припинити довгу й виснажливу роботу облоги й віддати Севастополь союзникам, закінчилася невдачею й розчаруванням. Кілька причин, багато з яких зараз неможливо відстежити, сприяли цьому жалюгідному результату; але два з них виділяються сміливим рельєфом і претендують на першість, що виключає необхідність подальшого дослідження. Це, про які вже було достатньо зазначено, — відмова від запропонованого відновлення бомбардування вранці штурму та відсутність одночасності трьох французьких атак. Перше дозволило росіянам практично знищити своїх нападників потужним артилерійським вогнем, що дезорганізувало їх з того моменту, як вони покинули свої власні траншеї; а друге спричинило серйозне побиття французів; тоді як їхня поразка спричинила за собою поразку англійців як необхідний наслідок. Дежурний убивчий на нашому зворотному боці був певною мірою змінений новиною про чудову поведінку та надзвичайний успіх однієї з бригад Третьої дивізії, якій було наказано співпрацювати ліворуч з головною атакою.
«Поки тривала пряма атака на Редан, — розповідає лорд Реглан, — генерал-лейтенант сер Р. Інгланд отримав вказівку відправити одну з бригад третьої дивізії під командуванням генерал-майора Барнарда вниз по Воронзовському ущелині, щоб надати підтримку атакуючим колонам справа від нього, а іншу бригаду під командуванням генерал-майора Ейра — ще ліворуч, щоб загрожувати голові роботи на верфі Грет".
Перед світанком бригада генерала Ейра, що налічувала близько 2000 чоловік 9-го, 18-го, 28-го, 38-го і 44-го полків, рушила вниз по ущелині, яка, увійшовши у внутрішню гавань, розділила на цьому місці атаки англійців і французів. Тут вони застали ворога на міцній позиції, правою стороною спираючись на мамелон, а лівою — на цвинтар. Ці точки були зайняті стрільцями, а земля попереду перетиналася, а дорога була забарикадована кам’яними стінами, які чоловіки були змушені зруйнувати,