Неможливо описати розчарування та роздратування командувачів союзників; Стверджується, що один із них, який неодноразово наслідував поведінку Нельсона, посилався як прецедент на поєдинок, здійснений ним у битві під Копенгагеном, і запропонував взагалі ігнорувати огидні накази. Однак ця пропозиція, якщо вона колись була зроблена, була скасована суворішим почуттям дисципліни його колеги, і експедиція відмовилася. Надзвичайна резолюція, прийнята таким чином французьким головнокомандувачем, пояснювалася тим, що він отримав телеграфне повідомлення від імператора, який наказував йому зосередити свої війська та направити всі транспорти, які були в його розпорядженні, до Босфору, щоб переправити там французькі резерви до місця війни. Це незважаючи на настійні заперечення та офіційне несхвалення лорда Реглана, а також серйозне
За представленнями кількох високопоставлених французьких офіцерів, генерал Канробер наполегливо вважав накази імператора такими, що не залишають йому права на власний розсуд, і під власну відповідальність виконав своє рішення відкликати французьку частину експедиції. Це неминуче передбачало повернення англійців: і ця невдача підприємства, розпочатого, очевидно, під найщасливішою егідою, і покинутого підкоряючись неймовірній хитрощі, призвела до відставки генерала Канробера з посади головнокомандувача.
Покинувши посаду, на якій його примирливі манери, доброзичливий характер і його безсумнівна особиста мужність зробили його популярним, але для якої він був непридатний не менше через брак того рідкісного поєднання різноманітних талантів, які потрібні для створення великого полководця, ніж через його непереможну огиду до взяття на себе особистої відповідальності. Генерал Канроберт прийняв резолюцію, яка, хоч і сприяла найвищому ступеню, на його честь, радше сприяла класичному духу самозречення, який був характерним для героїчних синів Стародавнього Риму, ніж виродженій практиці сучаснішого часу. Він вимагав, і його прохання було задоволено, щоб йому дозволили повернутися до колишньої служби генерала першої дивізії французької армії, і в цій якості підлеглого він продовжував із життєрадісністю й активністю надавати послуги спільній справі, які не можуть бути надто високо оцінені, згідно з наказами свого колишнього заступника генерала Пелісьє, який за призначенням імператора тепер прийняв верховне командування. французька армія.