«Важко переоцінити важливість щойно відзначеного досягнення, оскільки кожен дюйм землі, здобутий у напрямку бастіонів, був кроком до їхнього знищення — доля, відкладена, незважаючи на серйозні збитки, яких вони зазнали під час цього бомбардування, невичерпними ресурсами, як у артилерії, так і в робітниках, яких росіяни ще могли залучити для оновлення озброєння своїх робіт».*
За цими подіями ліворуч від позиції союзників через короткий проміжок часу відбулися інші події праворуч від англійської атаки, з подібним планом, такого ж моменту та не менш чудово завершені, які так описані в депеші лорда Реглана від 21 квітня:
«Стрілецькі ями перед підходом від наступу наших окопів крайнього правого боку були атаковані і взяті штурмом позаминулої ночі найвідважнішим чином загоном 77-го полку під командуванням полковника Егертона, що входив до складу додаткових сил, направлених увечері для посилення охорони окопів. Опір ворога, хоча й упертий, був швидко подоланий стрімкість наших військ, і яма, яку було бажано утримати, була, не втрачаючи моменту, пов'язана з нашим наближенням, і, таким чином, забезпечила захист робочій групі, щоб вона продовжувала свою роботу без перерви протягом значного часу, однак, з інтервалом приблизно в три години, ворог обстріляв групу з артилерії та зброї попереду ями, куди вони відійшли і яку вони відійшли. ефективно захищати та підтримувати. Але це блискуче досягнення не було здійснене без значних людських жертв; і мені дуже болісно повідомляти вашій світлості про смерть полковника Егертона з 77-го, якого, на жаль, загинув, коли формувався військо для підтримки тих, хто наступав, і про смерть капітана Лемпрієра з того самого полку, який загинув під час першої атаки, під час якої полковник Егертон також отримав контузію, яка вивела його з ладу лише на кілька хвилин; і п'ятеро офіцерів були поранені, троє з них небезпечно.
«Полковник Еґертон був високопоставленим офіцером і виконував усі свої обов’язки, чи то в таборі, чи то в польових умовах, у такий спосіб, який вшановував його власну честь і в значній мірі на користь громадськості; і служба Її Величності не могла зазнати серйознішої втрати, і це так відчувається в цій армії та в 77-му, де його дуже любили, і глибоко оплакували.
* Деталі цих блискучих подій 13-го і 15-го в основному походять із депеші генерала Канроберфа від 17 квітня.